100 днів, які зцементували єдність українців

В часи, коли країна є суцільною раною, коли руйнуються роками усталені кордони та відносини між братніми народами, коли дідусеве та бабусине «Лише б не було війни…» стає дитячою згадкою, не можуть мати місце особисті «шкурні» інтереси та амбіції. Від деяких опонентів Президента чуємо, що не на часі давати власне ім’я Блоку, що це PR-хід тощо. Я ось що скажу. На мою думку, Петро Порошенко взяв на себе шалену відповідальність, бо не прикривається відволікаючими назвами та яскравими слоганами. Він той, хто вміння приймати рішення поєднує з вмінням йти на компроміс.

На днях виповнилося 100 днів президентства Петра Олексійовича Порошенка. За цей час сталося багато знакових для України подій, які на часі проаналізувати.

Найбільшим проривом та логічним здобутком Майдану вочевидь стали самі Президентські вибори, розпуск корумпованої Верховної Ради і призначення парламентських виборів, а також припинення вогню на Донбасі після відвоювання двох третин окупованих проросійськими терористами територій.

Щодо протидії військовій агресії з боку Росії слід відзначити успішні ініціативи Президента, спрямовані на нейтралізацію конфлікту та відстоювання суверенітету України мирними і дипломатичними методами. Якщо перша спроба перемир’я вилилася в продовження АТО, то прийняття закону про особливий статус окремих районів Донбасу, на мою думку, стратегічний та далекоглядний крок.

Одна з основних обіцянок передвиборчої програми Президента щодо швидкого досягнення миру на Донбасі втілилася хоч в хитке, але перемир’я. За цей час вдалося звільнити з полону більше 1000 заручників, цей процес триває і, що найголовніше, ми уникнули ще більшої кількості нових смертей.

«Мінський протокол» не став проявом слабкості чи здачі інтересів сходу країни. За ним стоять десятки, сотні збережених життів, які не є «статистикою». Адже кожне життя – це очі, кохання, батьки, діти. Скільки сліз за останні місяці пролило Прикарпаття, скільки отримало трун та скалічених життів. Хоч який би, але зараз Україні потрібний мир. І відповідальність за нього взяв на себе Президент…

За словами самого Петра Порошенка, він «готовий битися за свою країну

і навіть померти за неї, однак робить все можливе для того, щоб зупинити війну, щоб зупинити масове вбивство мирних громадян і військовослужбовців України».

«Краще поганий мир, ніж хороша війна…» Скільки б не було навколо Президента «яструбів», він дотримується політики «голуба», сумлінно виконуючи одну з основних обіцянок: згуртувати навколо важливих для України рішень політичні еліти, щоб припинити політику внутрішнього розбрату.

Будучи особисто знайомим майже з усіма представниками «політичних еліт» держави, наразі я глибоко переконаний, що навряд чи хтось краще за чинного Президента впорався би з нинішньою ситуацією в країні. Петро Порошенко перебуває у надзвичайно складному становищі, – одночасне переформатування політичних еліт, спроба зцементувати суспільство та війна з другою по військовому потенціалу країною в світі. Некоректно було б критикувати політику Гаранта до завершення бойових дій на Сході, бо те, що ми бачимо – вершина айсбергу, мала частина того, що насправді відбувається.

За 100 днів Президенту вдалося ефективно попрацювати на міжнародній арені – нарешті, довгі коливання наших західних партнерів та одвічна «стурбованість» європейських друзів перетворилася на реальні санкції.

Успіхи Президента Порошенка стосуються здебільшого міжнародної сфери – налагодження міжнародного діалогу з ЄС, НАТО і США, підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом та її історична одночасна ратифікація Верховною Радою України та Європейським парламентом.

Щодо розкритикованого опонентами Президента відкладення імплементації Угоди про асоціацію Україна-ЄС у частині зони вільної торгівлі, яка відстрочена до 31 грудня 2015, то цей крок є не поступкою Росії, а шансом для України не змарнувати цей рік та адаптуватись до нових, далеко непростих умов. Життєво вожливим є і налагоджена співпраця з Міжнародним валютним фондом, яка продовжується на надзвичайно вигідних для України умовах.

На сьогоднішній день Україна має безпрецедентні стосунки з НАТО. Від цієї потужної організації вже отримано згоду на створення чотирьох трастів, з яких буде купуватися озброєння для української армії. Розпочато реформу армії, програму переозброєння, виділено на це кошти. Крім того, Комітет з зовнішніх справ Сенату США на засіданні 18 вересня схвалив законопроект про надання Україні озброєння на суму в $350 млн. та законопроект «Акт підтримки свободи в Україні 2014», що передбачає особливий статус держави на рівні співпраці з США.

Це був короткий аналіз перших 100 днів Президента Петра Порошенка. Наступні 100 днів обіцяють бути не менш напруженими – обрання нового складу Верховної Ради, формування парламентської більшості та уряду (а від взаємодії майбутнього Кабінету міністрів, депутатського корпусу та Президента в найближчі роки залежатиме ой як багато), початок опалювального сезону…

На відкритті 11-ї щорічної зустрічі Ялтинської європейської стратегії (YES) Президент сказав таке: «Тільки тепер ми зрозуміли, наскільки важлива безпека, і я пишаюся тим, що всі наші європейські, атлантичні партнери розуміють, що сьогодні йде боротьба не тільки за територіальну цілісність і незалежність України, а й за всесвітню безпеку. І це показує необхідність створення нової стратегії безпеки. Ми проведемо реформи, змінюючи країну. Ми будемо міняти Україну, маючи дуже важливу перспективу членства в Європейському Союзі. І я переконаний, що в майбутньому у нас буде можливість повернути Ялтинську конференцію туди, де вона завжди була».

Що можна додати? Велика країна – велика робота. Слава Україні!