Розвиток культури та туризму

Останнім часом з’явилась певна тенденція у появі «нових» податків: на розкіш, на нерухоме майно, на грошові перекази українських заробітчан з-за кордону… Ось тепер на відпочинок за кордоном. Мені одразу спадає на пам’ять анекдот: «Не знаю, як інші, а я би з радістю платив податок на «розкіш». – Так ти його і так платиш. Тільки не за свою розкіш…»

Податки базуються на «правилі великих чисел» і, зрозуміло, що завжди основний їх тягар лягає на пересічних громадян. Бо олігархи та чиновники не перераховують своїм сім’ям гроші на виживання з-за кордону, зі своїм «нажитим непосильною працею» майном вони теж якось викрутяться, а на відпочинок взагалі літають за державний кошт.

Зрозуміло, що туристичну галузь потрібно розвивати. Але… 16,8 млн. гривень, спрямованих на всю вітчизняну галузь, «погоди не змінять». Лише в Києві на розвиток культури та туризму виділяється біля півмільярда гривень на рік. До того ж, де впевненість, що ці кошти підуть саме на те, що задекларовано? По «Станіславському»: «Не вірю!».

На сьогоднішній день в туристичному рейтингу World Economic Forum Україна посідає «почесне» 76-е місце. Як на мене, це дуже сумно, а для того, щоб країні потроху підніматись вверх по сходинкам таких рейтингів, потрібно створювати привабливі умови для великих інвесторів, а не намагатись виїхати «на горбі» власних громадян.

І, нарешті, днями наші народні обранці «провалили» законопроект про відміну певних пільг та привілеїв собі коханим, Президенту та міністрам. Мені здається, що якраз прийняття такого закону стало би суттєвішим внеском до державного бюджету.