Як Голова Правління Всеукраїнського об’єднання підприємців «Нова Формація» (до речі, у 2019-му році йому виповниться 22 роки), знаю, що головне, чого бізнесмени очікують від держави, — це створення нормальних умов для ведення бізнесу, стабільності та передбачуваності. Будь-яка держава шанує ті професії, які є небезпечними та почесними. В нашій державі, на мою думку, професія Підприємця є одночасно і почесною, і небезпечною.

Світова криза існує і це аксіома, що давно не потребує доказів. Але, не лукавлячи, зазначив би, що ведення підприємництва в Україні і до початку так званого «кризового періоду» досить часто нагадувала (і нині нагадує) битву Дон Кіхота з млинами. Різниця лише в тому, що млини (збірний образ податкової політики, змін до бюджету, масових спроб реприватизації, підвищення земельного податку тощо), як міраж, постійно відділяються і наздогнати їх вкрай тяжко.

Зазначив би, що бізнес завжди живий завдяки тому, що мав свій власний план дій, часто не завдяки, а всупереч. А скаржитись – остання справа. Тим паче що ситуація, коли підприємець скаржиться на органи державного управління часто нагадує розмову глухого з німим.

Задля справедливості акцентував би увагу на позитивних моментах. Чого досягла Україна у цьому питанні (у порівнянні із ситуацією, що мала місце ще 20 років тому):

  • з’явився соціальний статус професії – «підприємець», «бізнесмен»,
  • кількість працюючих у малому і середньому підприємництві (МСП) на сьогоднішній день – біля 2 мільйонів (ця цифра регулярними кризами коректується час від часу у бік зменшення, але не настільки суттєво, щоб не бачити перспективу);
  • на всіх рівнях керівництва України задекларовано тезу: «Влада і бізнес мають бути партнерами»;
  • відбуваються конкретні зміни на краще в тому числі і завдяки роботі громадських об’єднань, які не просто декларують, а налагоджують та реалізують механізми конструктивної роботи з органами державного управління (мається на увазі досвід роботи Рад підприємців, Громадських колегій, Антикризових Рад тощо).

Але… Чого не вдалось досягти (основні проблеми):

  • МСП не стало 1) основним джерелом надходжень до бюджету країни та 2) реально впливовою силою в державі;
  • для порівняння – у Європі – 80% надходжень до бюджету складає саме частка МСП;
  • виділення на програми підтримки МСП в Україні сум в кілька десятків мільйонів гривень на рік не забезпечує ніякого впливу на стан сектора МСП і визначається високим ризиком корупції. Для прикладу: політика підтримки МСП в ЄС «Horizon 2020» – має обсяг фінансування 80 млрд євро (2014-2020).
  • у Верховній Раді України – немає представників МСП;

Акцентував би увагу ще й на наступних моментах.

Малий і середній бізнес – ключове джерело робочих місць і благодатний ґрунт для бізнесових ідей. Створення умов для розвитку підприємництва, як самого потужного ресурсу економіки й соціальної сфери, залишається одним із пріоритетів у діяльності органів виконавчої влади всіх регіонів України. Проте, потенціал малого і середнього підприємництва в країні використовується ще не в повному обсязі, хоча на сьогодні кожен другий із працюючих в Україні здійснює свою діяльність саме в підприємницькій сфері.

Згідно деяким статистичним даним у Європі на цей час діє 25 мільйонів фірм малого й середнього бізнесу, що становить 99% від всіх існуючих там підприємств. 97% працюючого європейського населення зайняті в цих фірмах. Крім того, підприємства малого й середнього бізнесу регулярно забезпечують 50-60% нових робочих місць, зберігаючи в такий спосіб стабільність на ринку праці. Один яз яскравих прикладів – Німеччина, де більше ніж 2 млн. існуючих фірм малого й середнього бізнесу забезпечують понад 40% оподатковування країни. Малі й середні підприємства, яких вже більше 3,5 млн, становлять 99% фірм-платників податків. У цей сектор економіки входять як компанії з одним-двома працівниками, так і солідні компанії з великим річним оборотом.

Озвучу лише декілька, на погляд бізнесу, першочергових дій (до речі, озвучуються вони не перший рік, як першочергові, але «Віз й понині там…»):

  1. 1. Прийняти новий ліберальний Податковий кодекс, що має стати Податковим кодексом розвитку, а не основним механізмом податкового навантаження.
  2. 2. Встановити адміністративну та кримінальну відповідальності посадових осіб органів державної влади щодо їх необґрунтованого впливу на бізнес.
  3. 3. Розширити саморегулювання бізнесу. Делегувати окремі повноваження органів державної влади саморегулюючим організаціям у підприємницькому секторі.
  4. 4. Розробити концепцію впровадження та сприяння розвитку системи приватних пенсійних фондів, як паралельної системи поряд із державною.

Тощо…

Бізнес в Україні може і має стати основним активним учасником реформ, які згуртують суспільство, якщо це буде комплекс ринкових економічних реформ, маючих за мету стрімке економічне зростання і підвищення добробуту громадян на цій базі. А запорукою довгостроковості реформ має стати реалізація економічних реформ за підтримки всіх політичних сил — і від влади, і від конструктивної опозиції.

Вірю, що вітчизняні підприємці мають бажання, досвід і сили для того, щоб метафора про Дон Кіхота та його вічний бій з млинами, перестала бути метафорою відносно підприємництва в Україні. А професія Підприємець стала б нарешті безпечною, поважною і кожен день праці був би святом для кожного підприємця.

Зараз, напевне, ніхто ані з політиків, ані з експертів точно не скаже, яким шляхом розвиватиметься ситуація в державі. Які пріоритети буде реалізовано, а які залишаться ілюзією ще на багато років. Як ніколи, ситуація невизначена і ризикована.

Але особисто я вірю, що ми вийдемо із цієї ситуації гідно, що ті, хто мають вплив на конструктивний розвиток економіки в державі, нарешті зрозуміють, наскільки розумніше реалізовувати кардинальні, серйозні, системні реформи, аніж ділити шкуру ведмедя. До речі, ще живого.

Вячеслав Кредісов – Голова Правління ВГО «Нова Формація»,

доктор економічних наук, Заслужений економіст України.

Головне, чого бізнес очікує від держави, — це створення нормальних умов для ведення бізнесу, стабільності та передбачуваності.

Це моє переконання – результат того, що я не лише підприємець-практик з відповідним досвідом більше, ніж 30 років, але й Голова Правління Всеукраїнського об’єднання підприємців «Нова Формація» (до речі, у червні йому виповниться 22 роки).

Щодо досвіду… Свої перші гроші я заробив не тому, що був неймовірно розумним, а перш за все завдяки вмінню швидко орієнтуватись у ситуації. Була, правда, базова економічна освіта, отримана у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка, мозок працював, інтуїція підказувала черговий крок… На той час (початок 90-х) потрібний був початковий капітал, кредит, але такого поняття, як застава тоді не існувало, працювали лише зв’язки, яких я не мав. Більше того, мала місце шалена недовіра до країни з боку інвесторів, жодна страхова компанія тоді не брала на себе ризик постачання товарів в Україну.

Тому, такі ризикові люди, як я, були вкрай необхідні. А мені цікаво було ризикувати, – відкривався новий ринок – Україна, а мені ще не було чого втрачати. На той час іноземних менеджерів відправляли до України з метою пошуку нових ринків збуту, просування продукції, освоювання нового ринкового простору. Іноземні компанії, що виходять на новий ринок, виділяють так звані ризикові кошти. Мені пощастило переконати деякі закордонні структури відкрити кредитні лінії без будь-якого банківського забезпечення. Перші успішні кроки в бізнесі та знання англійської мови стали візитівкою для того, щоб отримати кредит з відтермінуванням платежу, а партнери йшли на такий ризик, бо це був один з небагатьох способів вийти на український ринок. «Зайти» в Україну на початок 90-х прагнула величезна кількість закордонних постачальників, яких я розділяв на дві категорії. Одні – ризикові, які полюбляли їздити до країн, що лише починали виходити з економічного застою і думали, що там, де багато мулу, щось, але зловиться… Інша категорія – підприємці-невдахи, які не змогли пристосуватись у своїй країні, але виступали посередниками від великих фірм. Ось з ними ми й почали працювати. Завдяки цьому партнерству, в Україні з’явилось пиво «Туборг» і «Гіннес», жуйки «Стіморол», «Дірол», «Ріглі», «Орбіт», парфумерія, косметика «Шварцкопф», «Хенкель», «Лонда», ми стали ексклюзивними агентами кращих італійських та французьких вин, коньяків…

Це лише деякі штрихи до початку мого бізнесового життя, яке ми з командою починали фактично з нуля, лише на внутрішньому бажанні та активності. По суті, з малого підприємства виросла велика дистриб’юторська компанія, товарна номенклатура якої нараховувала біля десяти тисяч найменувань. Рівень продажів досягав двадцяти мільйонів доларів на рік – цифра навіть за європейськими мірками значна для молодої приватної компанії, в якій працювало на той час триста п’ятдесят осіб. Ми стали інкубатором для молоді, що бажала працювати. Я якось підрахував, що більше сорока компаній було потім створено моїми партнерами та співробітниками… Це результат, погодьтесь.

Які б я міг дати рекомендації підприємцям, що лише починають свій непростий шлях?…

Досвід показує, що найбільш результативними виявляються люди, які мають кілька складових. Складова номер один: початківець бізнесмен повинен бути внутрішньо розкутим. Навіть не важливо, який ВИШ він закінчував і наскільки успішно. Є ряд моїх знайомих відмінників і медалістів, у яких нічого не вийшло. Вони звикли, що якщо їм кажуть «ні», то так і буде «ні». Якщо людина цілеспрямована, то вона шукатиме мільйон способів, щоб обійти це «ні» і дійти до своєї мети.

Маю невеличкий тест: дайте відповідь по пріоритетах, що для вас важливіше: «Знаю», «Можу», «Хочу», «Смію». На моє жорстке переконання, потрібне лише бажання, а навчитись, змогти і посміти – вже питання технологічне. У моєму розумінні, бізнесмен – це стан душі, це людина, яка готова ризикувати. Таких людей не дуже багато: 3-5 відсотків у всьому світі. Більшість людей звикли, що ось є потяг, а вони їдуть в одному з вагонів, а все інше залежить від машиніста. Бізнесмен – це людина, яка є навіть не машиністом, що веде потяг по чітко визначеному маршруту, він – людина, яка проектує і будує саму залізницю з усіма маршрутами.

Також хотів би порадити, щоб кожна людина займалася саме своєю справою, тим, що приносить задоволення. Молода людина, яка вирішила зайнятися бізнесом, повинна внутрішньо відчути, де знаходиться саме її ніша. Тому друга порада – зрозумій, відчуй, почуй себе. Звичайно, багато людей займаються не тим, що приносить задоволення, а як вже вийде, оскільки треба заробляти, годувати сім’ю… Але якщо є можливість, треба прислухатися до себе. І третя порада: зверніть увагу на своє оточення, на свої ресурси і можливості, на ту сферу, в якій ти знаходишся з дитинства, яка для тебе зрозуміла і в якій ти точно можеш отримати кредит довіри. Цей кредит потрібно заробити, – спочатку ти працюєш на ім’я, потім ім’я починає працювати на тебе.

І останнє. Якщо ти песиміст, я б не радив займатися бізнесом.

Відносно того, до якого бізнесу податися початківцю – відчайдушному, ризиковому та головне – з бажанням, зазначу наступне: в бізнесі поняття вільних ніш відсутнє. Бізнес працює за законом сполучених сосудів – якщо є попит на деяку послугу, рано чи пізно з’явиться хтось, кому буде потрібно скористатися цією послугою. Моя порада молодим людям: шукати все, що пов’язано з напрямками сфери послуг (дизайн, кав’ярні, перукарні, пральні) та наукомісткої сфери. Це саме ті області, за якими, на мій погляд, майбутнє. Подивимося хоча б на творців Facebook, Instagram, Amazon та інших подібних послуг: люди просто винайшли нову ідею, яка зробила їх мільйонерами. Тим більше, що зараз в Україні відбувається стартап-революція і ми стоїмо біля її витоків…

Тому якщо ти раптом знайдеш, зловиш свою тему – це твій драйв, твій стартап, лови і тримай його міцно.

Кредісов Вячеслав

Участь в цифровому співтоваристві ЄС необхідна українському бізнесу, зокрема це допоможе зменшити фінансові та часові навантаження на підприємців, вважає голова Всеукраїнського об’єднання підприємців «Нова формація» Вячеслав Кредісов.

Україна і Євросоюз створять робочу групу з питань цифрових технологій. Як заявив прем’єр-міністр Володимир Гройсман, вона розробить спільний план дій України і Бельгії, а також цілі та потреби щодо приєднання України до Цифрової спільноти Європейського Союзу.

Прем’єр-міністр говорить, що українська сторона має надзвичайно серйозні можливості в цифровій сфері. А як ви вважаєте?

- Як експерт, як людина, зв’язана з бізнесом, скажу, що це дійсно конче необхідно українському підприємництву. Що мається на увазі? На сьогодні, перш за все, потерпає малий та середній бізнес, який, перетинаючи кордон, в якому напрямку він не рухався би – до Європи чи ближчих країн, – Молдови, Білорусі тощо, все одно стикається з безліччю державних структур, які правдами чи неправдами створюють підприємцю проблеми. Якщо електронна формула мінімізує фантастичне адміністрування дій прикордонників та митників, це вже стане стимулом для розвитку мсп. Електронна формула, скоріш за все, суттєво зменшить не лише рівень хабарництва, а і фінансове, часове навантаження на український бізнес, який задавлений до такого ступеню, що ніякою шкалою не оцінити.

Перший віце-прем’єр-міністр – міністр економічного розвитку і торгівлі Степан Кубів заявив, що Україна, після приєднання до Цифрового співтовариства ЄС, зможе отримати п’ять мільярдів євро. Наскільки ця цифра реальна?

- Європейський ринок – це найбільший ринок взагалі у світі, бо об’єднаний ринок Європи більший, ніж окремий ринок США, значно більший, ніж ринок Росії тощо. Тому цифра п’ять мільярдів – не така вже велика для європейського ринку в цілому. Нещодавно я був в Швейцарії на виставці, – типові обіги компаній – 800 мільйонів, 1,2 млрд, 2 млр євро. Ця цифри – робочі, нормальні, а для нас фантастично великі, оскільки в Європі ринок, легальний, а не як у нас, на жаль, 40-50% – в тіні.

Кажуть, що приєднання до цифрової спільноти дозволить впровадити електронне самоврядування, електронну митницю, економіку і торгівлю. Для бізнесу такий варіант роботи вигідний?

- Це дійсно так. Наприклад, сьогодні типовий український виробник, який виконує експортно-імпортні операції, вимушений мати додаткових бухгалтера, фахівця з питань митної справи, економіста тощо. За умови існування електронної формули, всі ці функції виконуватиме один менеджер з продажу, який вноситиме інформацію до загальної бази даних, а потім у певний період часу здаватиме форми електронного звіту до податкової. Такий підхід суттєво полегшить роботу фахівців, підніме їх професійний рівень, а, логічно, і заробітну плату, зекономить час, фахові працівники зможуть бути задіяні до інших напрямків, що в результаті оптимізує діяльність компанії, а собівартість продукції зменшиться.

Істотно скоротить загрозу хабарів і корупції?

- Суттєво. В моєму розумінні ставлю цей факт на перше місце. Кожного разу, коли буваю в Європі, переконуюсь, чому немає корупції на кордоні, – там просто немає особистого спілкування, людського фактору, – лише електронна формула.

Раніше повідомлялось, що традиційні сектори економіки і сфера державного управління отримають переваги від впровадження аналітичних сервісів на основі масивів даних. Для яких видів діяльності це підходить, кому буде цікаво?

- Важко сказати. Можу передбачити, що виграє малий і середній бізнес, який працює, перш за все, у конкурентному середовищі, потребує прозорості, яку і забезпечить електронна формула. А от що стосується державних, монопольних, олігархічних груп… Мені здається, відповідь очевидна..

Читати повністю: http://newsradio.com.ua/2016_07_27/Kred-sov-pro-perspektivi-Ukra-ni-pri-dnatisja-do-Cifrovogo-sp-vtovaristva-S-5321/

(ефір радіостанції «Голос Столиці» від 16.03.16 р.)

Україна вирішила підняти питання обмежень на транзит і імпорт з боку Росії на рівні Світової організації торгівлі. Таку пропозицію Міністерства економічного розвитку і торгівлі вже схвалив уряд.

Україна має шанс виграти суперечку на рівні СОТ?

― Це логічна і правильна дія українського уряду. Стукайте і вам відкриють, а під лежаче каміння вода не тече. Інша справа, потрібно чесно і об’єктивно ставитись до таких питань, і з точки зору геополітики, і з точки зору геоекономіки. Ми вже сильно обпіклись у Криму і на Донбасі… Наразі маємо використовувати всі можливості, – є безпрецедентні порушення з боку РФ, ми звертаємось до СОТ… Питання в тому, якою буде реакція і, відповідно, реальні дії.

Не тільки Росія заборонила транзит, а й Україна блокувала фури з РФ. Чи не обернеться це штрафами для нашої держави з боку СОТ?

― Безумовно. Не буває гри в одні ворота. Україна має очікувати, що певні питання будуть нам виставлені в якості претензій, але ми повинні навчитися захищати свої інтереси. І позиція уряду, на мою думку, в даній ситуації ― правильна. Так, Україна може отримати штраф. Нічого, заплатимо. Але ж принципові питання завжди дорого коштують, а в даному випадку важливіше підтримати імідж України, як проєвропейської держави з чітко означеними принципами і орієнтирами.

Що дасть Україні ратифікація договору з СОТ про держзакупівлі?

― Європейський ринок оцінюється більш ніж в 100 млрд. євро річного обсягу. І якщо ми отримаємо хоча б 1% від цього смачного пирога, він перетвориться на шалені цифри, з’явиться прямий доступ українських виробників до тендерів та закупівель державних і недержавних структур в інших країнах, які входять до СОТ. Головне, – адекватно вписатись і перетравити такі великі можливості. Дана ратифікація підвищує конкурентоспроможність українських виробників, з’являється певна мотивація. В угоду про СОТ входить 44 країни, включаючи 28 країн європейської співдружності, обсяг річних закупівель становить близько 1,7 трильйона доларів США. Це величезні цифри і українському бізнесу має бути точно цікаво позмагатись за них.

Чи достатня кількість виробників готові виходити на світові ринки?

― Далеко не всі українські виробники були готові до виходу на світові ринки. Адже, потрібно відповідати нормам жорсткого європейського контролю за безпекою. Деякі підприємства вже використовують систему ХАССП. Наприклад, в Європі вже скуштували українську курятину, що пройшла всі стадії контролю, ХАССП і система якості ISO застосовуються на вітчизняних цукрових заводах, прийнятий Закон про безпеку харчових продуктів, іншим законом вводиться обов’язкова реєстрація всіх сільськогосподарських тварин… Бізнес ― це конкуренція, а конкуренція – це змагання, – хто не готовий, той програє. Не всі представники українського бізнесу готові до випробувань на рівні світового ринку, але не бачу в цьому проблеми. Дорогу здолає той, хто йде.

Читати повністю: http://newsradio.com.ua/2016_03_17/Ukra-na-narvetsja-na-shtrafi-v-SOT-cherez-blokadu-ros-jskih-fur-Kred-sov-9656/

Чи вигідний Україні проект новий «Шовковий шлях»? Почну з життєвого прикладу. Один мій товариш виробляє вікна в Україні, – одним з найбільших ринків збуту його продукції є Казахстан і саме цим тестовим поїздом він відправив свій товар. Так ось, – «сухий залишок»:, тривалість даного шляху збільшилась з 10 до 16 діб, вартість доставки виросла з менш ніж п’яти тисяч доларів до п’яти з половиною. Тобто стало довше і дорожче. Тому на даному етапі єдиний видимий плюс (хоча він надважливий!), який отримала Україна, є політичний ― ми показали РФ, що можемо самостійно вирішувати подібні питання та навіть об’єднувати такими проектами інші країни.

Повернувшись до оцінки першого тестового рейсу, хотів би додати, – ми не маємо все ж таки бути надто критичними. По-перше, стали на заваді погодні фактори, – був шторм, по-друге, ніхто не відміняв і людський фактор, – мала місце неузгодженість дій з оплатою казахській стороні. З часом, враховуючі помилки та роблячи адекватні висновки, побудувавши чітку грамотну логістику, впевнений, вдасться суттєво скоротити і час доставки, і знизити вартість.

Чи можна якось вирахувати і вплинути на природні явища, наприклад, ті ж самі шторми? Напевне, з точки зору «абсолютності» – неможливо, мовою бізнесу це називається форс-мажорні обставини. Але бізнес, – це така розумна форма життя, що завжди знайде анти форс-мажорні засоби і досягне мети.

Маршрут, який назвали новим «Шовковим шляхом», включає в себе паромні переправи через Чорне і Каспійське моря. Чи можна реалізувати цей проект? Впевнений, що так. Це справді певною мірою є проривом, насамперед, політичним. «Шовковий шдях» є комплексним інтернаціональним проектом і демонструє, яким чином можна обійти ембарго, введене РФ щодо української продукції та продукції, яка йде з Європи. Якщо говорити про економічну складову проекту, то його сенс в наступному. Після введення російського ембарго шлях на Близький Схід, в Індію і Центральну Азію через Тихий океан займає приблизно 40-45 днів. Завдяки новому «Шовковому шляху» термін буде зменшено мінімум на два тижні. За деякими оцінками, шлях може зайняти навіть 9-10 днів, що призведе до суттєвої економії процесу. Важливим є той факт, що Китай дуже зацікавився даним проектом, оскільки завдяки ньому можна прискорити процедуру доставки китайських товарів до Європи. За офіційною інформацією, Пекін готовий виділити близько 40 млрд доларів на пряму дорогу, яка забезпечить сухопутну доставку в Європу товарів з Китаю.

Новий маршрут виявиться більш вигідним, ніж транзит товарів через територію РФ. Якщо подивитися на карту, то можна побачити, що даний шлях є майже прямою лінією. Маршрут же через РФ проходив зигзагами.

Чому новий «Шовковий шлях» зацікавив Грузію, Азербайджан і Казахстан? Мова лише про економіку чи все ж про політику? На перше місце я би поставив інтереси бізнесу. Китайські виробники (а це шалено великий ринок) зацікавлені в більш короткому шляху доставки продукції до Європи, що, в свою чергу, значно здешевлює її вартість. Для України така схема теж є перспективною. Але і політика — надважлива складова процесу. Залучені до «Шовкового шляху» країни певною мірою завжди залежали від Росії, і, обираючи даний проект, точно зважували плюси і мінуси. Судячи з усього, плюси переважили і логічним підсумком стало підписання даних домовленостей.

Наразі йдуть переговори із зазначеними країнами про введення єдиного наскрізного транзитного тарифу. Що це означає на практиці? Очікується, що до кінця року з Китаю до Європи відправляться кілька тисяч контейнерів. Тому, з урахуванням величезного товаропотоку, припускаю, що уряди різних країн уніфікують правила, митні процедури. Країни-партнери намагаються домовитися про зрозумілі правила гри для всіх учасників, для всіх ринків. І здоровий глузд мені підказує, що сторони точно домовляться.

Читати повністю: http://newsradio.com.ua/2016_01_13/Ekspert-pro-obh-d-tranzitnogo-embargo-RF-ta-novij-SHovkovij-shljah-8471/

За умови обмеження Росією транзиту українських товарів через свою територію, експорт українських товарів до країн ЄС теж скоротиться.

Доволі багато російських компаній возили товар через Україну. Але я не відчуваю, що на сьогоднішній день якась існує паніка щодо цих обмежень. Україна почала поступово повертатись в бік Європи. Європейський ринок значно більший, ніж російський. Але експорт в Європу також впаде, тому що існує глобальна світова криза, – це прогноз Світового банку на 2016 рік.

Україна свою продукцію постачала в низку країн СНД та Китай виключно транзитом через Росію. Чи є інші шляхи? Авжеж, є. Один з найбільш дешевих та рентабельних шляхів – судноплавство. Чорне море – діючий шлях з великими перспективами розвитку. Впевнений, що одеський порт найближчим часом почне працювати на повну потужність. Бізнес – це така гнучка субстанція, яка завжди знайде новий формат, в т.ч. у питаннях логістики. Бо той, хто виробляє продукцію, має її продавати і точно знайде, яким чином доставляти свою продукцію до кінцевого споживача.

Українські виробники вже шукають ринки збуту на теренах Європи, який є значно перспективнішим, тому він дорожчий та значно вищий за якістю. Тобто, якщо український товар зможе вийти на європейський ринок, проявить себе конкурентноздатним, є великі шанси, що за деякий час він достойно повернеться і на пострадянський простір.

Читати повністю: http://newsradio.com.ua/2015_12_30/Torgov-sankc-RF-eksport-tovar-v-do-S-tezh-vpade-Kred-sov-3164/

Мій прогноз – для повноцінної інтеграції України до Єврозони знадобиться 7-10 років, але перші результати співпраці українці відчують на собі вже найближчим часом.

Чи Україна виконала всі умови для лібералізації візового режиму? Напевно, всі не виконала, але тут дуже важливий вектор, імпульс. Якщо керівник держави Петро Порошенко приїжджає до Брюсселя і каже, що основні розбіжності будуть усунені, то це основний меседж з боку головного політика країни про те, що Україна йде в Європу. Але Україна на цьому шляху ще в дитячому садку, нам ще рости і рости до Європи. Тому заяви про те, що з 1 січня 2016 року ми почнемо співпрацювати з ЄС за новими правилами, дуже відносні.

Які перспективи в України в напрямку ЗВТ? Відверто кажучи, значних змін ми не побачимо. Першого січня 2016 року відбудеться формалізація початку плану дій, який передбачає сім-десять років повноцінного входження України в зону європейської спільноти. Це означає, що за цей період часу Україна повинна прийняти закони, максимально близькі до законів ЄС. Хоча цей момент ми відчуємо відразу. Наприклад, скасують мита на ввіз імпортної продукції в Україну і на вивезення української продукції до Європи. Тобто можна очікувати, що починаючи з наступного січня у нас буде зниження цін на побутову техніку, на електроніку хоча б на 15%.

Щодо реакції Росії.  Ще рокив три тому Росія у нас займала близько 50% всіх експортно-імпортних операцій. За останні кілька років відбулася повна зміна традицій, Україна повернулася в бік Європи, яка відкрила нам свої горизонти. І вже близько 33% експортно-імпортних операцій здійснюється з ЄС, в той час як Росія на сьогоднішній день займає менше 20%.

Щодо скасування ДСТ. Наразі скасовується 13 тисяч ДСТ з метою ще більшого зближення з Європою. Чи працювали взагалі держстандарти? Працювали. Але питання в тому, що коли чиновник приходить до бізнесмена, у нього є величезна кількість можливостей довести, що конкретний підприємець порушив стандарти, норми, закони і так далі. Тобто зараз цим скасуванням лібералізується розвиток підприємництва, це дасть величезний позитив.

Як відіб’ється на якості товарів скасування ДСТ? Я щойно прилетів з виставки у Франції, де були харчові інгредієнти. Там ніхто не знає, що таке ДСТ, технічні норми і так далі. Від того, що хтось поставив або не поставив знак якості, нічого не зміниться. Ніщо не вплине на якість краще, ніж конкуренція на ринку. Якщо у конкретного фермера був хоча б один прецедент, що хтось отруївся, то у нього практично немає шансів, що хтось у нього буде брати продукцію. Якісь основні стандарти, звичайно, повинні бути, але їх кількість треба зменшувати, так само, як і кількість перевіряючих структур.

Більшість з ліквідованих ДСТ діятимуть до початку 2018 року, щоб бізнес встиг пристосуватися до нових умов. Чи цього часу достатньо? Думаю, достатньо. Я б навіть зменшив цей період, тому що бізнес дуже динамічний. Він миттєво реагує на все: на політичні, економічні зміни, тому точно встигне, можна не боятися.

Цікаво, що підприємства, для яких використання ДСТ є важливим або надає певні конкурентні переваги, можуть продовжувати їх застосовувати, але використання цих стандартів відтепер не буде обов’язковим. Як це буде виглядати на справі? Ось приклад. Я нещодавно був у Португалії, спілкувався на тему будівництва. Португальські архітектори практично не можуть в Україні працювати, тому що у нас цілі талмуди державних будівельних норм тощо. Я запитую у них: як ви працюєте? Вони кажуть: у нас є архітектор проекту, який ставить свій підпис. Зрозуміло, що він має спеціальну освіту, він має ліцензію, він прораховує норму, щоб не завалилася будівля. Але в нього немає необхідності в тому, щоб ціле міністерство чи якийсь спеціальний комітет його перевіряли. Ось він ставить свій підпис, і якщо щось відбувається з будівлею, то його не просто посадять, а це втрата його імені назавжди. Те ж саме стосується будь-якої іншої продукції. А якщо він не побоїться втратити своє ім’я, якщо він хоче нажитися і виїхати з України? Той, хто поставив собі за мету нажитися і поїхати, той все одно це зробить, хочемо ми цього чи ні. І тікають в основному не бізнесмени, а політики і чиновники вищої ланки, які щось вкрали, відрізали, забрали. А бізнес як був, так і залишається, особливо малий і середній.

Ми розуміємо, що ДСТ скасовують перед стартом ЗВТ з ЄС. Але не всі вітчизняні виробники потраплять на європейський ринок, при цьому європейські товари зможуть потрапити сюди безперешкодно. Чи не стануть наші виробники виготовляти продукцію низької якості, щоб бути конкурентними? Думаю, цього точно не варто боятися. За різними оцінками, ціна на полицях магазинів може знизитися максимум на 10%, якщо ми говоримо про харчовий напрямок. Українська продукція залишиться конкурентоспроможною, тому що вона в рази дешевше імпортної. Більше повинен хвилюватися європейський ринок, тому що там серйозно побоюються українських виробників. За їхніми оцінками, якість української продукції досить висока, а ціна робочої сили істотно нижче. Тому не потрібно боятися, я думаю, що Україна від цього виграє. На сьогоднішній день одним з найцікавіших і найпривабливіших вважається ринок Європи, його оцінюють вище, ніж в сто мільярдів євро. Тобто, отримавши навіть якийсь один маленький відсоточок, ми точно зможемо рости.

Читати повністю: http://newsradio.com.ua/2015_12_18/ZVT-z-S-cherez-r-k-pobutova-tehn-ka-v-Ukra-n-podeshevsha-na-15-Kred-sov-9317/

2015. ВИБОРИ Комментарии отключены
Окт 122015

38

ОМЕЛЬЧЕНКО ЄДНІСТЬ КРЕДІСОВ

«Програма  зниження тарифів»

- Державні та міські чиновники наголошують, що зниження тарифів можуть забезпечити тільки вони. Але насправді, відповідно до діючого законодавства, тариф на квартплату мають встановлювати мешканці багатоквартирних будинків.

- Що стосується вартості теплопостачання та води. Будинки, об’єднавшись наприклад у асоціацію, можуть добитися зниження вартості послуг цих монополістів, яким НКРЕ затверджує «граничний рівень тарифу», тобто – більше не може коштувати, а дешевше може бути і тепло і вода.

- Також, об’єднані мешканці можуть домовитися про здешевлення вартості вивозу сміття.

- Сьогодні, коли рівень доходів людей не збільшується, кожен з киян задумується над тим, як заощадити, і як пережити цей нелегкий час реформ. Для економії на житлово-комунальних послугах співвласники можуть управляти будинком без створення юридичної особи (не створюючи ОСББ).

- Цього року (14 травня), Закон України (417-19) «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирних будинках» остаточно врегулював питання створення та функціонування самоорганізованих багатоквартирних будинків через скликання Зборів співвласників.

- Місія справжнього реформатора, полягає у тому, щоб допомогти самоорганізуватися співвласникам будинків, які за браком часу, або з інших причин не володіють  інформацією, щодо можливостей з організації процесів зниження тарифів. Тільки система самоуправління будинків – народить конкурентне середовище у галузі надання житлово-комунальних послуг.

- Будинки, які самоорганізувалися, згідно законодавства, не платитимуть податків (економія складає до 40% коштів, які платять мешканці). На відміну від ЖЕКівських будинків, такі будинки, самостійно, на зборах, визначають розмір внесків (тариф) на утримання свого будинку, перелік послуг, черговість проведення поточного та капітальних ремонтів, і головне – реально впливають на якість цих робіт.

- Також, за рішенням Зборів співвласників, мешканці починають розпоряджатися вільними приміщеннями та земельною ділянкою, а отримані від оренди кошти скеровувати на поліпшення технічного стану будинку та благоустрою території.

- Мешканці також мають знати, що учасником Програми зниження тарифів, без написання жодних заяв, автоматично стає кожний власник квартири або нежитлового приміщення.

- Кожний власник, може обиратися Уповноваженою особою для контролю виконавців послуг. Головним же розпорядчим органом є Збори співвласників будинку.

- Завдання, депутата міської ради, полягає у практичній допомозі співвласникам по зменшенню витрат мешканців, які самоорганізувалися – як вести будинкову господарську діяльність, як приймати рішення Зборами співвласників, як правильно створити Асоціацію-представницький орган будинків неюридичних осіб (з долученням ОСББ, ЖБК, Об’єднань власників кімнат в гуртожитках).

- Також, згідно законодавства, колишній власник будинку (держава), зобов’язана організувати і зробити капітальний ремонт. Тільки для будинків, де створено органи управління, є можливість залучити бюджетні та допомогові ресурси ЄС на заходи з енергозбереження та реконструкції.

- Для підготовки та створення органів самоуправління будинків, оформлення документації первинної і робочої, супроводу першочергових робіт по будинку, потрібна кваліфікована допомога. Для реалізації цієї важливої справи і проводиться кандидатом у життя Програма зниження тарифів (ПЗТ).

ДОВІДКОВО

Аналог українського ОС – кондомініум (у перекладі з латині – “спільне володіння майном”) з’явився ще у Древньому Римі, коли виникала необхідність різним сім’ям жити у одному будинку і спільно вирішувати багато питань. З того часу, в всіх країнах світу такі  Об’єднання співвласників (у різних формах), стали основою спільного проживання людей, альтернативи якій немає!

В  Україні, з 2002 року, статус співвласників визначається статтею 10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, дослівно: власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою… Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність співвласників будинку безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Телефон консультаційного Центру ПЗТ: +38 (068) 960-03-35

Сайт: kredisov.com

© 2010 Кредісов Вячеслав Анатолійович Interesnye Story WordPress theme by e-marketing
Вячеслав Кредисов на Facebook, Биография Кредисова на сайте "Відкрита Україна". Кредисов Вячеслав, голова правління всеукраїнського об'єднання підприємців <<Нова формація>>. Вячеслав Кредісов: "Не виключаю балотування в одному із округів Прикарпаття", газета "Вікна". Хто є хто на мажоритарці: Долинський виборчий округ, стрімко набирає обороти В'ячеслав Кредісов, "Політико-правовий портал Прикарпаття". В'ячеслав Кредісов: <<Професія <<підприємець>> стала сьогодні не модною, бо від тебе всі щось хочуть>>, Радіо "ЕРА-FM". Вячеслав Кредісов, У Калуші презентували проекти реконструкції кінотеатру <<Відродження>>, КалушFM.