У неділю, 10.08.14, Долина святкувала 1035-ліття. Цій даті був приурочений і візит Блаженнішого Святослава Шевчука (з 27.03.2011 – Глава Української Греко-Католицької Церкви). Патріарх взяв участь у Архієрейській Літургії в церкві Різдва Пресвятої Богородиці, яку освятив у 1906 році Митрополит Андрей Шептицький. Після Літургії на території церкви Блаженніший Святослав Шевчук та митрополит Івано-Франківський владика Володимир Війтишин відкрили та освятили пам’ятник Кардиналу Мирославу Івану Любачівському (1914-2000) – уродженцю Долини, який тривалий час очолював Українську Греко-Католицьку Церкву.

Того дня в Долині відкрили ще один пам’ятник – Тетяні та Омельяну Антоновічів – відомим своєю щедрою меценатською діяльністю.

Побачили ми і ярмарки бойківських народних ремесел, меду на «Медовій» алеї поблизу унікального пам’ятника бджолі, дитяче ігрове дійство «Казковий Діснейленд» на площі біля Будинку техніки, благодійні гостини прикарпатської кухні та доброчинний концерт на підтримку української армії, який відбувся ввечері у міському парку, зустрілись на пивному паті у «Креденс-Пабі». Загалом витворили незабутню атмосферу вшанування своїх славетних земляків і місцевих народних традицій.

У день великого церковного свята Введення в храм Пресвятої Богородиці, у селі Міжгір’я Богородчанського району, урочисто відкрили та освятили капличку. На радісну подію місцеві мешканці зійшлися усім селом, відразу після Святої Літургії у своєму храмі. Прийшли і старі, і малі. На знак щирої подяки всім, хто прилучився до зведення та освячення духовного острівця, піднесено лунало «Многая літа…».

Село Міжгір’я називають перлиною карпатського краю. Воно привабливе будь-якої пори року: у білому зимовому вбранні, в зелених шатах літа, у весняному та золотавому осінньому уборах. 4 грудня для мешканців села – історичний день. Кілька століть тому, зауважили під час промови священики, перший храм у селі було освячено саме у день великого християнського свята – Введення у храм Пресвятої Богородиці. Тож відкриття та освячення каплички при в’їзді в село знаменна подія.

В урочистому дійстві взяли участь священики Богородчанського району, завітали представники районної влади, а ще дружно прийшли мешканці села та школярі. До речі, каплиця зведена якраз на території місцевої школи, що дуже тішить росільчан. Люди вірять, що сусідство храму Господнього з храмом науки це знакова подія. Діти будуть сумлінніші у навчанні, творчій діяльності, фізичній праці, шанобливіше ставитимуться до батьків, учителів та стануть уважнішими до ближніх. Святе місце спонукатиме кожного творити добрі та благородні справи. Директор навчального закладу Любомир Васильович Петришин, каже, що духовне місце буде скріплювати у вірі тих, хто сюди приходитиме, гуртуватиме молоде покоління навколо церкви, прищеплюватиме високі ідеали християнської моралі, допомагатиме дбати про душу.

Ідея зі спорудження каплиці належить місцевим священикам отцям Василю Пилипіву та Володимиру Бабаку, директору школи Любомиру Петришину та сільському голові Петру Зіняку. Це символічний приклад екуменізму, розповідає війт. У селі є дві церкви: греко-католицька і православна. І місцеві мешканці діляться, ходячи до церкви кожен за приналежністю до своєї конфесії. А от нова каплиця буде тепер об’єднуючим фактором. Служби Божі тут правитимуть щотижня. По черзі, кожен священик з мирянами та дітьми відбуватиме не лише Літургії, а й у школі проводитиме уроки християнської етики.

На запитання: «Хто ж допомагав зводити каплицю і чи запрошували якихось будівельників?» сільський голова Петро Іванович Зіняк з гордістю відповідає:
- Наші село знаходиться круто в горах. Колгоспів не було ніколи. І наші люди постійно на заробітках. Якби ви знали, які будинки зводять міжгірські робітники по світах!Нема кращих будівничих, як у Міжгір’ї! То ж у нас не було потреби шукати ще когось у підмогу. Працювали народним методом.

Зводити каплицю почали ще наприкінці 2010 власними силами. Звісно, що без допомоги жертводавців не обійшлося. До спорудження долучилась і Благодійна фундація Вячеслава Кредісова.

Не обійшлося цього дня і без подарунків. Перший дарунок для каплиці зробив відомий політик, доктор економічних наук Вячеслав Кредісов, передавши зі столиці ікону Богородиці з дитятком Ісусом на руках.Джерело: Агенція новин Фirtka.if.ua

Минулого тижня голова Багодійної фундації Вячеслав Кредісов відвідав село Долинського району Велику Тур’ю, де побував на Службі Божій у храмі Пресвятої Богородиці. Зокрема, політик ознайомився із станом справ у населеному пункті.

Вже не вперше Вячеслав Кредісов відвідав одне з найбільших населених пунктів Долинського району – село Велику Тур’ю, де мешкає більше 2500 жителів. Власне в цей день дощ не переставав. Але йти до храму для великотурянців свята справа. У великій просторій церкві місця було мало. Разом із мешканцями села Богові молився і Вячеслав Кредісов, якого селяни сприйняли з повагою та довірою. Настоятель церкви отець Василь Пастух подякував від громади благодійнику за допомогу у встановленні в’їздного знаку до села.

Після Служби Божої на подвір’ї біля церкви, накрившись парасольками, не поспішали розходитися великотур’янці. Вони спільно із сільським головою Мироном Романюком обступили гостя і задавали йому чимало запитань, розповідали про проблеми та радощі села. Від них Вячеслав Кредісов дізнався, що вони дуже люблять рідне село, і всі, як можуть, стараються вкласти лепту на розвиток населеного пункту. В цьому сумнівів жодних, адже тут прекрасна церква, будується висока із білої цегли дзвіниця, яку планують освятити до кінця жовтня, добре облаштований сільський клуб та інше. Правда, в тім, щоб прокласти добротну дорогу до села, великотур’янці ради самі не можуть дати. А дорога тут необхідна. Адже цей населений пункт є центром між Калушем, Стрийом, Моршином, Жидачевом. Як сказав сільський голова Мирон Романюк, до Стрия та Жидачева від нашого села по 25 км, до Моршина й Калуша – в межах 17 км.

У ході візиту Вячеслав Кредісов наголосив, що є питання, у вирішення яких він може посприяти особисто. Зокрема, йшлося про в’їздний знак в село, якого не має. «Я не люблю махати шаблею, наперед обіцяючи гори і мости. Ви сказали – я зрозумів. І в’їздний знак уже робиться відповідними майстрами» – зазначив Вячеслав Анатолійович під час зустрічі з людьми. Також Вячеслав Кредісов був вражений безробіттям, адже більша частина чоловіків, а той жінок із села їздять на заробітки. Йому задавали питання, на які давав найобгрунтованіші та детальні відповіді.

На завершення зустрічі великотур’янці запросили Вячеслава ще приїхати до них, на що він наголосив, що це не останній його приїзд.

Джерело: Агенція новин Фirtka.if.ua

Сен 112012

ВЯЧЕСЛАВ КРЕДІСОВ ВІДВІДАВ ВЕЛИКУ ТУР’Ю

Минулого тижня голова Багодійної фундації Вячеслав Кредісов відвідав село Долинського району Велику Тур’ю, де побував на Службі Божій у храмі Пресвятої Богородиці. Зокрема, політик ознайомився із станом справ у населеному пункті.

Вже не вперше Вячеслав Кредісов відвідав одне з найбільших населених пунктів Долинського району – село Велику Тур’ю, де мешкає більше 2500 жителів. Власне в цей день дощ не переставав. Але йти до храму для великотурянців свята справа. У великій просторій церкві місця було мало. Разом із мешканцями села Богові молився і Вячеслав Кредісов, якого селяни сприйняли з повагою та довірою. Настоятель церкви отець Василь Пастух подякував від громади благодійнику за допомогу у встановленні в’їздного знаку до села.

Після Служби Божої на подвір’ї біля церкви, накрившись парасольками, не поспішали розходитися великотур’янці. Вони спільно із сільським головою Мироном Романюком обступили гостя і задавали йому чимало запитань, розповідали про проблеми та радощі села. Від них Вячеслав Кредісов дізнався, що вони дуже люблять рідне село, і всі, як можуть, стараються вкласти лепту на розвиток населеного пункту. В цьому сумнівів жодних, адже тут прекрасна церква, будується висока із білої цегли дзвіниця, яку планують освятити до кінця жовтня, добре облаштований сільський клуб та інше. Правда, в тім, щоб прокласти добротну дорогу до села, великотур’янці ради самі не можуть дати. А дорога тут необхідна. Адже цей населений пункт є центром між Калушем, Стрийом, Моршином, Жидачевом. Як сказав сільський голова Мирон Романюк, до Стрия та Жидачева від нашого села по 25 км, до Моршина й Калуша – в межах 17 км.

У ході візиту Вячеслав Кредісов наголосив, що є питання, у вирішення яких він може посприяти особисто. Зокрема, йшлося про в’їздний знак в село, якого не має. «Я не люблю махати шаблею, наперед обіцяючи гори і мости. Ви сказали – я зрозумів. І в’їздний знак уже робиться відповідними майстрами» – зазначив Вячеслав Анатолійович під час зустрічі з людьми. Також Вячеслав Кредісов був вражений безробіттям, адже більша частина чоловіків, а той жінок із села їздять на заробітки. Йому задавали питання, на які давав найобгрунтованіші та детальні відповіді.

На завершення зустрічі великотур’янці запросили Вячеслава ще приїхати до них, на що він наголосив, що це не останній його приїзд.

Катерина Горішня.

Подарунок

НОУТБУК ДЛЯ СІЛЬСЬКОГО КЛУБУ

Не так давно голова Благодійної фундації Вячеслав Кредісов відвідав село Рахиня у Долинському районі, де побував на прем’єрі вистави сільських аматорів «Пригоди у лісовій школі». Колектив юних театралів, які активно займаються під керівництвом художнього керівника Катерини Тусик, настільки позитивно вразив грою, що він пообіцяв, що неодмінно приїде ще раз й подарує для сільського Будинку культури ноутбук.

В цей день жителі села Рахиня зійшлися на свято приурочене рідній українській мові. І це невипадково, адже загроза над державною мовою нависла чимала. Тому не тільки жителі села але й школярі, молодь, які організували прекрасну концертну програму спільно із керівником Будинку культури Марією Смоляк та художнім керівником цього закладу Катериною Тусик, вирішили підтримати тут на місцях тих, хто поїхав боротися до Києва за рідну мову.

Виступи юних аматорів сцени на захист рідної мови лунали в різних жанрах: тут були й пісні, вірші, гуморески, сценки, танці…І все задля неї – найріднішої єдиної мови української! Оплески із залу не стихали. А гість свята політик Вячеслав Кредісов сказав, що з такими прекрасними виступами юні артисти могли виступити й у столиці на захист мови. Він також розповів багато цікавого, з чим стикнувся біля Українського дому в Києві. Вячеслав Кредісов наголосив, що державна мова повинна бути єдина як рідна мати. І люди хочуть розмовляти українською мовою. Їм потрібна підтримка держави. Але правда в тому, що найдієвішою підтримкою нашої рідної мови є така – вболіваєш за мову – говори українською всюди : вдома, на роботі, в магазині, лікарні, транспорті, по телефону. Скрізь.

Концерт ще довго тривав. А на закінчення для Вячеслава Кредісова була присвячена пісня у виконанні рахинських школярів. Навзаєм він вручив для Будинку культури конверт із грошима, на які буде придбано ноутбук.

Максим Задорожний.

Сен 102012

У Перегінську взялись за спорудження дамби. Укріплення протяжністю триста метрів з’явиться уже незабаром біля урочища Ялинка. На черзі укріплення берегів, які знаходяться біля урочища Затарас та Завасилова.

Роботи проводяться за кошти голови благодійного фонду і кандидата в народні депутати України Вячеслава Кредісова, який цими днями особисто приїхав перевірити як ідуть роботи.

День лише розпочався, а поблизу моста, що веде через річку Лімниця закипіла робота. З»явилась бригада майстрів та потужна техніка. На середину водойми виїхав величезний трактор з залізними гусеницями і, гучно заторохтівши, розпочав роботу.

«Це дуже добра машина, той трактор, то «Катапіллєр», це найпотужніша у світі спецтехніка, дивіться, він нагортає шутер і спрямовує русло річки», – пояснював всім цікавим місцевий активіст Роман Глинка. Дуже швидко до мосту почали сходитись і інші мешканці селища. Зачувши, що то будують дамбу, люди зраділи, бо роками потерпають від наводнення. «Куди ми тільки не звертались! А одного разу нам навіть казали з району, що у них вже і проект готовий і, навіть, кошти виділені! Ми чули: «Скоро буде, люди, чекайте!». І так по сьогоднішній день чекаємо. А тим часом вода забирає то врожай, то худобу і навіть підбирається до хат. В основному тут живуть пенсіонери. Звідки їм взяти сил і коштів аби самим себе захистити. От не пам»ятаю в якому році, здається, в 2008 тут загинула жінка», – ділиться проблемою мешканець селища Йосип Корнутич.

Дізнавшись, що роботи проводяться на кошти голови благодійного фонду Вячеслава Кредісова і побачивши мецената особисто, перегінці вступили з гостем в розмову. Дехто навіть пропонував перекинути техніку на інше урочище, бо, мовляв, у них там проблеми більші. Втім Вячеслав Кредісов заспокоїв, що спершу роботи завершаться в урочищі Ялинка, а потім техніка почне працювати на інших проблемних зонах Перегінська.

Люди і справді мають чого переживати. І старі і малі живуть у постійному страху. «Ви розумієте, ще донедавна я навіть документи, гроші та теплу одежу тримала напоготові. Аби, в разі біди, моя сім»я, рятуючись, мала для себе найнеобхідніше. Я вже не кажу про те, що щороку у нас тут вода забирає поля і каламутна вода несе з собою не лише нашу важку працю, а й урожай. Після стихії залишаються розмиті городи та замулені пасовиська», – ділиться проблемою ще одна мешканка урочища Ялинка Ольга Візнович. «Нема навіть потім куди корови пригнати, дуже-дуже нам мішає вода. Дамба би дуже допомогла. Вода би вже обходила нас», – доповнює розмову поважна бабуся пані Ірина Патрійчук.

- Люди, які тут живуть, вони особливі, каже голова благодійної організації Вячеслав Кредісов. Вони дуже працьовиті і працюють не лише в рідному селищі, чоловіки їдуть на заробітки, а їхні сім»ї залишаються тут. Коли піднімається вода, твориться просто жах. Заливає все, що лише видно. Скажіть, хто має допомогти їм? До мене громада Перегінська звернулась вже як до останньої інстанції. Люди сказали, що ніяк не можуть достукатись до владних кабінетів. І хоча моя благодійна фундація зазвичай не займається такими проектами, але перегінці закликали мене сюди, показали що діється і я побачив, що тут реально біда. Як тільки повінь – це велика біда. Тому у цьому випадку благодійна фундація Кредісова прийняла рішення, що ми підставимо плече замість держави, бо що, інакше робити, хтось же має це робити? Має ж хтось допомогти! Сподіваюсь, що це буде надовго. І я хочу, аби у всіх мешканців Прикарпаття було відчуття, що якщо разом, гуртом, то можна щось зробити. Стукайте і вам відчинять. Якби перегінці не прийшли до мене і розповіли про проблему, то нічого б і не робилося. Сьогодні вже черга до мене вистроїлася. Я дуже задоволений, що ми щось зробимо для цих людей, бо будь-яка краплина, яка робиться для людей, це – позитив.

Джерело: Агенція новин Фirtka.if.ua

Авг 062012

ОДИН ДЕНЬ ІЗ ЖИТТЯ ПОЛІТИКА

Минулого тижня відомий політик, голова Благодійної фундації, Заслужений економіст України Вячеслав Кредісов відвідав Долинщину, Рожнятівщину та Болехівщину. Йому вдалося побувати в неділю у чотирьох сільських радах. А це у селі Гузієві Болехівської міської ради, Княжолуці та Лолині Долинського району й селі Криві Рожнятівського району. Власне, у цих населених пунктах святкували Дні села. Але Вячеслав Кредісов не їхав сюди з метою відпочинку, а навпаки – вивчення актуальних проблем жителів сіл, які потребують, можливо, уваги й на рівні області й вище. І, звичайно, як належить гостеві, із подарунками.

ЛОЛИН – СТОЛИЦЯ ФРАНКОВОГО КОХАННЯ

Поїздка розпочалася із села Лолин. Власне, це село – це місцина першого кохання Івана Франка. Саме сюди він приїздив до Ольги Рошкевич. Лолин живе Іваном Франком й Ольгою Рошкевич, їхнім світлим і чистим коханням , і творчістю поета. І це село є особливим у біографії письменника . Тут з народної любові до них постала в камені й дереві скульптурна композиція, в якій Іван Франко та Ольга Рошкевич назавжди разом.

Власне, в черговий раз до села з»їхалося чимало гостей не тільки з району, навколишніх сіл, але й з інших областей. Сільський голова Іван Дацьо всіх радо стрічав із хлібом та сіллю. В цей день святкували 420 – річницю від першої згадки про село та 120 років місцевому храму – Церкві Святого Миколая. На святі виступав і відомий чоловічий хор «Благовіст» львівської церкви Михаїла Артистратега. Цей хоровий колектив колись співав для Папи Римського Павла ІІ. Під час урочистостей присутніх привітав заступник голови районної державної адміністрації Іван Кочержат і за вагомий внесок у створення благоустрою та соціально-культурний розвиток села нагородив спільними грамотами голови районної державної адміністрації та голови районної ради жителів села. З вітальним словом до присутніх також звернулись заступник начальника управління культури обласної державної адміністрації Василь Тимків, сільський голова Іван Дацьо, Заслужений економіст України Вячеслав Кредісов, настоятель храму Святого Миколая Іван Салига, отець Ігор Дарвай, директор Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка Роман Горак, який подарував сільській бібліотеці свої книги.

В’ячеслав Кредісов в цьому селі вже не вперше. І як говорить, що чим частіше сюди навідується, тим більше відчуває дух письменника , який тут живе.

- Іван Франко був «цілий чоловік». Як людина, наділена потужним розумом і глибоким почуттями, він не міг не бажати йому добра та не віддати всі свої сили в ім.»я цього добра. Національна людина – це незрівнянно більше, ніж просто людина. А Франко був національно – українською людиною впродовж всього свого життя. Він був перш за все українець, – говорив Вячеслав Кредісов.

Зацікавив Лолинський музей гостей фотографіями письменика, його братів – Захара та Онуфрія, сестри Юлії, фотодокументальними свідченнями з життя і творчості Великого Каменяра. Почесне місце займають побутові речі родини пароха Лолина Михайла Рошкевича, фото його дітей – Ольги, Михайлини, Ярослава. Лолин завжди викликав зацікавленість у письменників, дослідників літератури, краєзнавців. Тут у родині Щуровських не раз бував син Франка Тарас, відомі поети Дмитро Павличко, Степан Пушик.

Тема Франкових любовних захоплень завжди притягувала франкознавців, декотрі з них збиралися написати про це окрему книжку. Одному з них, Романові Гораку, це по-справжньому вдалося. Він написав повість „Тричі мені являлася любов», котру й досі перечитують із задоволенням.

Святкування завершились концертом за участі аматорів села та гостей зі Львова. А Вячеслав Кредісов у подарунок для села профінансував дитячий ігровий майданчик.

СЦЕНОЮ СЛУГУВАЛА ВАНТАЖІВКА

Наступним цього дня було село Крива Рожнятівського району, яке входить до Грабовської сільської ради. На прекрасній гористій території, гори парували після сильної зливи. Вячеслава Кредісова зустрічали мешканці як Криви , так і села Грабова разом із сільським головою Галиною Чекіт. Галина Петрівна керує цими сільськими населеними пунктами вже третє скликання. Люблять її в селі Криві. Та є за що. Адже знає проблеми кожного, зокрема й села, старається кожній людині приділити увагу. А загалом у Криві проживає 75 осіб. Власне, цього дня й святкувала громада День села . І це вперше, як наголосила Галина Чекіт. Згадка про село датується 350 років тому. Хоч жителів тут і не багато, але село живе великою міцною родиною. Один одному завжди допомагає. Приємним для кривлян було те, виходець із цього села артист Ярослав Шершень із Долини приїхав привітати піснями своїх земляків. Та найцікавішим попри все для гостей було те, що сценою служив вантажний автомобіль повоєнних часів, якого встелили килимами. Проте машин із гостями з сусідніх сіл на свято з»їхалося чимало. Лунали пісні, танцювали місцеві колективи, діти читали вірші. Привітав всіх і політик Вячеслав Кредісов, який на свято прибув не з порожніми руками. Дітям роздав солодощі, а для сільської громади подарував вказівний знак села, який встановили саме до цього свята. Вячеславу Анатолійовичу сподобалося в селі, де його частували пирогами, дерунами із домашньою сметанкою та кулешею. І як він зауважив, що незабаром знову приїде до громади. А Криву він бачить в майбутньому як один із туристичних маршрутів. Правда, найперше варто відремонтувати дорогу.

У КНЯЖОЛУЦІ В КОЖНОМУ ДВОРІ – ГОСПОДАР

Одне чи не з найбільших сіл Долинського району – Княжолука 29 липня також святкували День села, куди був запрошений Вячеслав Кредісов. Тут відбулось не тільки урочисте відзначення Дня села Княжолука та 10-річчя створення аматорського колективу «Барви Прикарпаття». Урочистості молитвою відкрили духовенство села. На величезному полі навпроти школи обладнали сцену, тимчасові торгові лотки. Почесною грамотою голови обласної державної адміністрації, голова районної державної адміністрації Олександр Криницький вітаючи жителів села та з нагоди свята вручив сільському Ігорю Беляку голові подарунок. З вітальним словом також виступили сільський голова Ігор Беляк, начальник Долинського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, депутат районної ради Володимир Іванишин, директор теплично-овочевого комбінату Богдан Зелінський.

Програму святкування доповнили самодіяльні творчі колективи клубних установ. У відзначенні Дня села Княжолука також взяли участь сільські голови . Вячеслав Кредісов привітав всіх присутніх на святі, а аматорський колектив «Барви Прикарпаття», який відомий не тільки у своєму селі, в цей день виступав у прекрасних українських строях, які їм подарував політик та меценат. І як сказав Вячеслав Кредісов, село можна порівняти з колискою української нації. Це наша історія. І саме в цьому селі бачу, що збереглися традиції святкування давніх свят. В містах вже цього немає. Перш за все, для розвитку села необхідні господарі, які б його розбудовували, які б покращували умови життя. А в Княжолуці, як я зрозумів, кожен двір – кожен господар. Якщо немає бажання навести порядок, лад у державі, створити умови, щоб село розвиватися, — воно й не буде розвиватися. А за бажання і волі можна втілити у життя найсміливіші плани. І вірю, що у Княжолуки ще більші перемоги попереду.

ЛОЛИН – СТОЛИЦЯ ФРАНКОВОГО КОХАННЯЛОЛИН – СТОЛИЦЯ ФРАНКОВОГО КОХАННЯЛОЛИН – СТОЛИЦЯ ФРАНКОВОГО КОХАННЯЛОЛИН – СТОЛИЦЯ ФРАНКОВОГО КОХАННЯЛОЛИН – СТОЛИЦЯ ФРАНКОВОГО КОХАННЯЛОЛИН – СТОЛИЦЯ ФРАНКОВОГО КОХАННЯЛОЛИН – СТОЛИЦЯ ФРАНКОВОГО КОХАННЯ

У населених пунктах Прикарпаття триває соціальна програма „Моє рідне село” благодійної фундації Кредісова. Чимало місцевих громад за сприяння фундації проводять святкування Днів своїх сіл.

У межиріччі Свічі та Герині, за 5 км від Болехова, розкинулося село Гузіїв. Найбільш відоме воно археологічною стоянкою первісної людини. Тут знайдено крем’яні знаряддя праці епохи бронзи.

29 липня ніде яблуку було впасти у сільському будинку культури. Місцева громада відзначала день села. З нагоди свята парафії православної і греко-католицької церков отримали пожертви від благодійної фундації Кредісова. А раніше фундація виділила кошти на опалення храму.

Цього ж дня святкували 618-річчя села мешканці Княжолуки. Це – найбільше село Долинського району, з населенням понад 3 тис. осіб і досить розвинутою інфраструктурою. На території села розташовано кілька потужних підприємств нафтогазодобувної, лісопереробної, сільськогосподарської галузей; діє чимало торгових точок. Княжолуцька сільська рада, на відміну від багатьох інших, є недотаційною. Село підтримує партнерські стосунки з благодійною фундацією Кредісова. Запрошений на свято очільник фундації спрезентував для талановитого самодіяльного вокального колективу сценічні костюми, для народного дому – ноутбук, а місцевій футбольній команді подарував комплект спортивної форми. У чудових нових строях самодіяльний вокальний колектив Княжолуцького народного дому незабаром здобуватиме почесне звання народного.


Відомий політик, громадський діяч і економіст В’ячеслав Кредісов у своєму блозі поділився своїм баченням проблем і перспектив Прикарпаття.

Ще не так давно, ми з губернатором Івано-Франківської області їздили до Португалії, згадує В’ячеслав Кредісов.

У той час там перебували близько 300 000 наших «заробітчан», половина з яких саме з Івано-Франківської області. Це молоді, здатні працювати жінки і чоловіки. А скільки ще наших гастарбайтерів в інших країнах – в Італії, Іспанії, Росії …

Я думаю, що найбільша проблема в тому, що в області не створюються нові робочі місця. Моя задача зробити так, щоб молодь залишалася тут. Потрібно залучати сюди українського, внутрішнього туриста. Якщо він сюди приїде на відпочинок, тоді ці краї будуть відвідувати і поляки, чехи та інші європейські туристи. І вони стануть приїжджати не тільки на відомий «Буковель».

Друга проблема області – тут практично немає місць дозвілля для молоді. Практично всі мої задуми на майбутнє пов’язані з розважально-торговими центрами. Після Калуша дивлюся з перспективою на Долину, Рожнятів, Болехів, Богородчани та інші міста Прикарпаття.

Один з перспективних проектів, який мені дуже подобається і я вірю в те, що мені вдасться його реалізувати, називається «Чисте Прикарпаття». Перебуваючи в Івано-Франківській області, я бачив велику кількість сміття уздовж автошляхів та на вулицях, втім, така ситуація по всій країні. Хочеться виправити це.

Зараз ми залучаємо як приватні так і державні кошти для сортувальної лінії, нових баків для сміття та сміттєвозів. Прикарпаття має бути чистим. Тоді сюди приїде і турист, ну і самі люди, які тут живуть, будуть почувати себе комфортніше, вважає Кредісов.

Джерело: StykNews.info

© 2010 Кредісов Вячеслав Анатолійович Interesnye Story WordPress theme by e-marketing
Вячеслав Кредисов на Facebook, Биография Кредисова на сайте "Відкрита Україна". Кредисов Вячеслав, голова правління всеукраїнського об'єднання підприємців <<Нова формація>>. Вячеслав Кредісов: "Не виключаю балотування в одному із округів Прикарпаття", газета "Вікна". Хто є хто на мажоритарці: Долинський виборчий округ, стрімко набирає обороти В'ячеслав Кредісов, "Політико-правовий портал Прикарпаття". В'ячеслав Кредісов: <<Професія <<підприємець>> стала сьогодні не модною, бо від тебе всі щось хочуть>>, Радіо "ЕРА-FM". Вячеслав Кредісов, У Калуші презентували проекти реконструкції кінотеатру <<Відродження>>, КалушFM.