Хто винен в цій ситуації, і як зупинити зростання боргів по зарплаті.

Заборгованість формувалася не один місяць. Прем’єр-міністр і профільний міністр перекладають проблему з хворої голови на здорову — на підприємців, нібито вони винні. Безумовно, це неправильна позиція, оскільки на сьогодні (як, на жаль, і завжди) в нашій країні підприємці – один із найнезахищеніших прошарків населення. Прошу вибачення, якщо хтось не згодний, але, на мою думку, так воно і є насправді. Якщо за пенсіонера, за інші соціально слабозахищені верстви населення ще будуть битися, хоча б заради піару, то за бізнес не б’ється ніхто, окрім нього самого. Умови для розвитку бізнесу створені такі (хоча багато років декларуються спрощення, поліпшення, зменшення…), що підприємець має виживати, рятуватись, аби лишитись на плаву… Тому звинувачувати його в даній ситуації — неправильна позиція, навіть сам інформаційний посил некоректний. Останнє, що я робив би зараз на місці прем’єр-міністра — це намагатися шукати винних серед представників бізнесу. Підприємець створює робочі місця, бере на себе відповідальність, в т.ч. у соціальних питаннях, утримує свій бізнес, часто-густо з останніх сил. Що означає таке звинувачення на мові чиновника, тим більше такого рангу, як прем’єр-міністр або міністр? Воно означає, що поставлено завдання правоохоронним, фіскальним, іншим органам йти до бізнесу, вимагати збільшення фінансових надходжень… Тобто, грубо кажучи, дається команда «Фас!», іншими словами важко сказати…

Міністерство фінансів України планує врегулювати виплату компенсацій підприємствам за їх мобілізованих співробітників. Як система компенсацій функціонує зараз, і яких змін варто очікувати.
Підприємства продовжують виплачувати зарплату людям, які зараз на фронті, а держава обіцяла їм компенсувати ці витрати?
- «Кожна людина, як і країна, має виставляти пріоритети. Так от, пріоритетом нашої країни зараз є безпека, спроба зберегти країну в тих межах, які є, що ми і робимо. Тому для держави пріоритет номер один – зробити все необхідне для того, щоб обороноздатність України була на вищому рівні, а для цього потрібно підставляти фінансове плече підприємствам, які виплачують зарплату, тобто компенсувати їх, чого на сьогодні дійсно не відбувається. Уряд має достатньо повноважень, механізми зміни держбюджету, мільярдні суми, що йдуть на так звані додаткові рахунки, які наповнюються з додаткових джерел тощо. А отже потрібна лише політична воля для прийняття рішення, щоб такими компенсаціями були забезпечені підприємства як державної, так і недержавної форми власності».

За словами бізнес-омбудсмена, борг держави перед підприємцями за такими компенсацій становить 1,6 мільярда гривень. Якщо підприємства очікують компенсацій, то це означає, що влада це обіцяли? Чому тоді досі не зробили?

- «Це питання насамперед до уряду, я можу тільки припускати. Щоб здійснювати зміни в бюджеті, необхідне рішення ВР. Рада зараз не засідає, хоча мій досвід, коли я працював заступником міністра оборони, свідчить – якщо є воля і позиція, це робиться практично день в день в міру необхідності. Тому вірю в те, що у вересні це дуже швидко можна зробити».

У вас є статистика, скільки саме підприємств сподіваються на цю компенсацію?

- «Статистики точної не маю, але можу озвучити позицію українського бізнесу – підприємці відносно нормально на це реагують. Тобто очікувати, що хтось вийде перекривати дороги, точно не потрібно. Український бізнес намагається максимально допомагати самостійно.»

АТО триває в Україні вже більше року, а питання про компенсацію не вирішене …
- «Згоден. Але є такий вислів: якщо ти не будеш годувати свою армію, то через деякий час будеш годувати чужу. Тому кожен на своєму рівні – уряд на своєму, бізнес на своєму – повинен допомагати. Я вірю, що це питання буде вирішено. У серпні навряд чи, а ось у вересні – дуже реалістично, тому що традиційно український уряд у вересні виносить на розгляд зміни до бюджету. Тобто можна поставити це питання і воно буде проголосовано, переконаний, що ВР підтримає цю ідею.

Офіс бізнес-омбудсмена рекомендує уряду ввести адресність виплат, щоб скоротити період розгляду питань по виплатах. Що означає ця адресність?

- «Адресність означає, що є конкретне підприємство, яке направило молодих бійців на фронт, воно повинно отримати компенсацію. І повинні бути конкретні прізвища людей».
Читати повністю:

http://newsradio.com.ua/rus/2015_07_29/Vlasti-uplatjat-kompensacii-biznesu-za-mobilizovannih-sotrudnikov-Kredisov-2129/

Росія планує встановити нові квоти для українських товарів з «групи ризику». Це відбудеться після повної імплементації Угоди про асоціацію України з ЄС. На даний час діє заборона на ввезення до Росії українських комплектуючих для ракети-носія «Рокот», пральних порошків, шпалер, сиру, харчової солі, рослинної та молочної продукції, картоплі, свинини, соків, а також пива й пивних напоїв…
Протягом останнього року український експорт до РФ сильно падає. За підсумками минулого року він впав на 33%, а за перші чотири місяці цього року на більш ніж 60%. Цей процес триває і без квотування, але тепер Росії потрібно якось обґрунтовувати, чому ж це відбувається. Ось і з’явилось рішення перехопити ініціативу і заявити про квотування. Для України це хороша інформація. Ринок Росії для нас свого часу був пріоритетним, а тепер європейський ринок все ближче, і це означає, що святе місце порожнім не буде: українська продукція досить збалансована у питанні ціни та якості, тому має реальні шанси знайти свій ринок в інших країнах Європи і країнах, що розвиваються. Мита на ряд української продукції до кінця року знову скасовані для тих груп товарів, які встигли отримати сертифікацію, – це продукти харчування, сільськогосподарські товари. При цьому не всі українські компанії встигли адаптуватися до ринків Німеччини чи Польщі. При цьому зараз активно розвивається африканський ринок, співпраця з Китаєм.
Читати повністю: http://newsradio.com.ua/2015_07_07/Ros-jsk-kvoti-dlja-tovar-v-z-Ukra-ni-abo-svjate-m-sce-porozhn-m-ne-buva-3697/

Бізнесмени ризикують потрапити під перевірку податкової служби відразу після установки касових апаратів. Експерт Вячеслав Кредісов вважає, що дане нововведення змусить підприємців підняти ціни на свою продукцію.

Підприємцям стає все важче виживати в умовах економічної ситуації в країні. Не найпозитивніші новини прийшли і з Державної фіскальної служби.

Стало відомо, що платники податків другої і третьої групи ризикують потрапити під перевірку податкової служби після установки касових апаратів. Мораторій на проведення перевірок поширюється тільки на тих платників єдиного податку, які поставлять касові апарати до 30 червня цього року.

При цьому підприємці, які торгують власною продукцією, будуть в нерівних умовах з підприємствами. Останні мають можливість продавати товари не через торговельні точки, а безпосередньо на підприємстві через касу. У такому випадку касові апарати не застосовуються. У фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, можливості для такого маневру немає.
З процесом встановлення касових апаратів пов’язана певна проблема. Юристи кажуть, що третя група зобов’язана використовувати касові апарати вже з 1 липня. Але є і друга група, яка повинна використовувати їх тільки з 1 січня 2016 року. І якщо вони не поставлять апарати зараз, то теж потраплять під перевірки.
Для податкової служби це вигідно, а всі інші побачили це лише зараз, коли занадто пізно щось виправляти. Нагадаю, що друга-третя група — це більше 300 тис підприємців. Касовий апарат коштує від 5 тис гривень, плюс кілька сотень гривень на щомісячне обслуговування. Тобто разово хтось отримає понад півтора мільярда гривень, причому як відбиралися компанії, які постачають ці касові апарати — незрозуміло.

Тобто у підприємців зараз два варіанти: або йти в тінь, або підвищувати ціни на продукцію.

Читати повністю: http://newsradio.com.ua/2015_06_11/C-ni-na-tovari-p-dn-mutsja-cherez-nov-podatkov-pravila-Kred-sov-1018/

Предприниматели получили возможность пожаловаться на власть в офис бизнес-омбудсмена. Эксперты считают, что новая организация не сможет завоевать доверия бизнесменов без яркой демонстрации своей эффективности в украинских реалиях.

В Украине начал работать офис бизнес-омбудсмена. Возглавил его литовец Альгирдас Шемета. По его словам, он и его команда тщательно рассматривать все жалобы бизнесменов и готовить рекомендации государственным органам или компаниям. Свое недовольство может выразить любое физическое или юридическое лицо, которое занимается предпринимательской деятельностью в Украине. Офис будет работать как в режиме онлайн, так и в режиме очного приема граждан.

Чем поможет офис бизнес-омбудсмена украинским предпринимателям, радиостанция Голос Столицы узнала у главы Всеукраинского объединения предпринимателей «Новая формация» Вячеслав Кредисов.

— Новость воспринимается бизнесменами на «ура», но с определенным скепсисом, ведь дьявол кроется в деталях. Сама по себе идея замечательная — окно, куда можешь обратиться. Но могу посоветовать господину Шеметов сначала устроить несколько ярких, но показательных процессов, чтобы украинский бизнес поверил в эффективность. Ведь бизнесмен, который не один месяц работает в Украине, четко знает, что противостояние с любым представителем власти заканчивается для него потерями в прямом и переносном смысле. Потому что если он пойдет в суд и даже выигрывает, за время процесса компания или будет закрыта, или будут обнаружены какие-то проблемы. Поэтому у бизнесменов есть панический страх противостоять представителю госвласти, потому что с чиновника нечего взять, максимум он уйдет в отставку. Нет у чиновника другой формы ответственности, разве что поймать его на взятки. И еще один совет Шеметов: чем быстрее он созовет круглый стол найдет другую форму коммуникации с представителями бизнеса, тем быстрее он найдет профессиональные подсказки. Речь не о ябедников, которые пытаются решить вопрос конкретного предприятия, а о базовых вопроса.

— Соглашусь, потому западный инвестор верит в закон. И офис бизнес-омбудсмена для него дополнительная структура, огромный плюс. Инвестору теперь можно говорить: в Украине есть место, где можно пожаловаться на любого чиновника.

— Мне известно, что Шемета — это бывший комиссар ЕС по налоговым вопросам, и это уже плюс. По крайней мере, он знает работу европейских структур, связанных с бизнесом. Это также преимущество с точки зрения инвестора.

http://russkiev.info/ekonomika/kredisov-biznes-ombudsmen-dolzhen-ustroit-pokazatelnye-processy-nad-chinovnikami.html

Українське підприємництво мало й кращі часи за майже 24 роки Незалежності… Але, як підприємець з досвідом і практичним, і науковим, бачу певні далекоглядні кроки від керівництва держави.

Впродовж останнього року було підписано багато знакових документів, серед яких варто відмітити наступні: закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру», яким скасовується 113 дозвільних документів для бізнесу; набули чинності більшість положень закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)», головною метою якого є дерегуляція господарської діяльності за аналогією з європейським законодавством; ухвалено Закон «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», який унеможливить захоплення підприємств; прийняті законопроекти про державні інвестиційні проекти і про захист прав інвесторів; було презентовано систему надання електронних он-лайн сервісів, які дадуть змогу підприємцям зареєструвати бізнес та отримати необхідну довідку, витяг або виписку не виходячи з дому; затверджено план дерегуляції, яким передбачається скасування 130 регуляторних обмежень для бізнесу і подальший перехід до другого етапу дерегуляції – «гільйотини».

Знаковим стало підписання майже рік тому меморандуму про взаєморозуміння для української антикорупційної ініціативи між Урядом України та Європейським банком реконструкції та розвитку, що передбачав створення інституції бізнес-омбудсмена. На сьогоднішній день ця структура працює, а для бізнесу це означає, що з’явилась незалежна людина, яка має право публічно звернутися до Уряду у випадку встановлення фактів корупції на митниці, в податковій, в органах державної влади, яка чітко може говорити, як їх подолати на законодавчому та нормативно-правому рівні. Діяльність інституції бізнес-омбудсмена має всі шанси додати ЄБРР та іншим іноземним інвесторам впевненість у тому, що вкладені ними в економіку України кошти будуть використані прозоро. До речі, ЄБРР з початку поточного року вже вклав в економіку України близько EUR400 млн. і готовий вкладати як мінімум EUR1 млрд щорічно, якщо Уряд продовжить антикорупційну політику.

Торкнемось питання євроінтеграції та МСП. На сьогодні Європейський Союз і Україна знаходяться в переговорному процесі про створення програми підтримки малого та середнього бізнесу загальним обсягом 95 млн євро, 55 млн євро з яких буде спрямовано на розвиток підприємницьких навичок і будівництво інфраструктури підтримки підприємництва, а решта – надаватися у вигляді дешевих і доступних кредитів.

Вищенаведене, на мою думку, являє собою грунтовні тенденції, зважаючи на той факт, що останнім часом за політичних причин український ринок відійшов на другорядні позиції для іноземних інвесторів. Удар по фондовому ринку призвів до падіння гривні та фінансових проблем і не лише у сфері бізнесу, бюджет кожної родини наразі зазнає змін не в кращу сторону.

Якщо порівнювати стан вітчизняного підприємництва з підприємництвом у країнах з розвиненою ринковою економікою, то там середній і малий бізнес вже давно є вагомою складовою регіонального та центрального бюджетів. В Євросоюзі працює більше 20 млн підприємств мсп, які забезпечують 58,7% доданої вартості, 57,4% загального грошового обігу та 70% зайнятості в приватному секторі. Доля мсп у ввп України – 15%. Для порівняння – у Євросоюзі – 65%, в США та Японії – по 52%, Китай – 60%, а у Польщі, яка двадцять років назад була чи не в гіршому економічному становищі, ніж Україна – 47%. Уряди цих країн йдуть різними шляхами, але в основі лежить економічна доцільність. Наприклад, в Китаї для малого бізнесу ввели податкові пільги, заморозивши ПДВ та податок з обігу на підприємства, чий щомісячний обсяг продажів не перевищує $3,3тис., а таких підприємств 6 млн.!

У США на мсп припадає 99,7% всіх працедавців. В Бразилії 90% всіх легальних компаній країни припадає саме на малий бізнес

А в Україні рівень податкового навантаження найвищий серед пострадянських країн!

Хочеться дуже, щоб не було, як в тому анекдоті – «Допоможу зробити з великого бізнесу малий…»

Подолання факторів, стримуючих розвиток підприємництва можливе шляхом реалізації нової державної стратегії розвитку бізнесу в Україні, зокрема в рамках Загальнодержавної програми розвитку малого і середнього підприємництва на 2014-2024 роки, яка направлена на створення сприятливих умов діяльності МСП, підтримки та його розвитку на основі впровадження інноваційних технологій, інструментів кооперування суб’єктів малого, середнього та великого бізнесу.

Малий та середній бізнес в змозі стати з колін, якщо йому «відкрити кисень» в законодавчому полі, який був перекритий. Якщо ми знищимо дрібних підприємців, ми зруйнуємо фундамент бюджетоутворення. Аби цього не допустити, нова влада має чітко заявити: «Ми не можемо вам допомогти, але обіцяємо не заважати». Це буде чіткий імпульс для розвитку малого та середнього бізнесу.

За даними Держстатистики, середньомісячна номінальна зарплата підвищилася в 2014 році на 5,9% або до 3476 гривень, а реальна зарплата знизилася на 6,5%.
Висновки Держстатистики, як державного органу, грунтуються, вочевидь, на офіційній позиції. Але ж 2014 рік – рік Майдану Гідності, анексії Криму, зміни влади, позачергових виборів, тривалих бойових дій на Донбасі, більш ніж значного падіння курсу гривні до іноземних валют тощо…
Потрібно розуміти і те, що зникнення зарплатні в «конвертах» – справа не швидка, а застосування прогресивної шкали оподаткування зарплат – лище складова концепції Уряду, тому аналітика у даному питанні досить відносна. Вочевидь, що курс американської валюти до гривні зріс майже втричі вже на сьогоднішній день, тобто, якщо раніше працівник прив’язував свою зарплатню до, наприклад, американського долара у своїх планах на відпустки, імпортні покупки тощо, то його купівельна спроможність впала не на 6,5%, а втричі. І стабільність поки що нам тільки сниться.
Мова йде про номінальны заробітки, тобто – без урахування інфляції (24,9% за 2014 – так звана «галопуюча» інфляція). Для порівняння – у мирні минулі декілька років інфляція в Україні була вдвічі меншою.
Основною рушійною силою інфляції в 2014 році було зростання цін на продукти харчування – на 24,8%.
Така глибока девальвація гривні призвела до різкого зростання цін на імпортовані товари – найбільше подорожчали транспортні кошти, бензин і фармацевтична продукція (зростання цін за рік на 73,5%, 60,7% і 44,9% відповідно).
Ще одним важливим фактором стрімкого прискорення темпів інфляції в минулому році стало зростання комунальних тарифів – природний газ для населення подорожчав на 62,8%, тарифи на гарячу воду та опалення зросли на 46,9%.
Тому реально українці стали біднішими не на 6,5% (приблизно на 260 грн), за офіційними даними Держкомстату, а, враховуючи шалені інфляцію і девальвацію гривні, як мінімум, відсотків на 50%.
Також неможливо порівнювати наразі ситуацію громадян на Донбасі та в усій Україні. Купівельна спроможність жителів Донецької і Луганської областей через військові дії впала, згідно з офіційними даними, відповідно на 10,6% і 13,6%, а за очевидними – майже відсутня.
Через війну в Донбасі і триваючий спад в економіці, реальні прибутки населення впадуть – на 12-15%, так як інфляція у 2015 році очікується до 25%, как і минулого року.
Зауважу, що дефіцит держбюджету-2015 планується до 15% ВВП і він може скласти більше 180 млрд грн. Це паганий дзвіночок, бо обвал економіки Греції почався з дефіциту держбюджету в 15% ВВП. За тих обставин, в яких наразі живе Україна, неможливо не тільки збільшити доходи бюджету, а навіть стабілізувати їх. Враховуючи, що витрати на оборону збільшені втричі (50-60 млрд грн), ясно, що значто будуть урізані витрати на освіту, науку, медицину. А державні дотації цін на газ і «комуналку» для населення перетворяться на ілюзію. Це все я говорю до того, щоб зрозуміти – очікуване падіння реальних зарплат може перевищити найпесимістичніші прогнози.
Непрогнозованим залишається і курс долара: без реальних реформ у сфері економіки гривня може девальвувати до 24-25 грн/$, а за умови проведення реформ – зміцнитись до 12 грн/$. Ніхто не вкладатиме у країну, яка має хоч мізерну можливість себе врятувати, але не має для цього бажання і політичної волі. Якщо ми не йдемо на вже задекларовані непопулярні реформи – грошей нам ніхто не дасть…

В часи, коли країна є суцільною раною, коли руйнуються роками усталені кордони та відносини між братніми народами, коли дідусеве та бабусине «Лише б не було війни…» стає дитячою згадкою, не можуть мати місце особисті «шкурні» інтереси та амбіції. Від деяких опонентів Президента чуємо, що не на часі давати власне ім’я Блоку, що це PR-хід тощо. Я ось що скажу. На мою думку, Петро Порошенко взяв на себе шалену відповідальність, бо не прикривається відволікаючими назвами та яскравими слоганами. Він той, хто вміння приймати рішення поєднує з вмінням йти на компроміс.

На днях виповнилося 100 днів президентства Петра Олексійовича Порошенка. За цей час сталося багато знакових для України подій, які на часі проаналізувати.

Найбільшим проривом та логічним здобутком Майдану вочевидь стали самі Президентські вибори, розпуск корумпованої Верховної Ради і призначення парламентських виборів, а також припинення вогню на Донбасі після відвоювання двох третин окупованих проросійськими терористами територій.

Щодо протидії військовій агресії з боку Росії слід відзначити успішні ініціативи Президента, спрямовані на нейтралізацію конфлікту та відстоювання суверенітету України мирними і дипломатичними методами. Якщо перша спроба перемир’я вилилася в продовження АТО, то прийняття закону про особливий статус окремих районів Донбасу, на мою думку, стратегічний та далекоглядний крок.

Одна з основних обіцянок передвиборчої програми Президента щодо швидкого досягнення миру на Донбасі втілилася хоч в хитке, але перемир’я. За цей час вдалося звільнити з полону більше 1000 заручників, цей процес триває і, що найголовніше, ми уникнули ще більшої кількості нових смертей.

«Мінський протокол» не став проявом слабкості чи здачі інтересів сходу країни. За ним стоять десятки, сотні збережених життів, які не є «статистикою». Адже кожне життя – це очі, кохання, батьки, діти. Скільки сліз за останні місяці пролило Прикарпаття, скільки отримало трун та скалічених життів. Хоч який би, але зараз Україні потрібний мир. І відповідальність за нього взяв на себе Президент…

За словами самого Петра Порошенка, він «готовий битися за свою країну

і навіть померти за неї, однак робить все можливе для того, щоб зупинити війну, щоб зупинити масове вбивство мирних громадян і військовослужбовців України».

«Краще поганий мир, ніж хороша війна…» Скільки б не було навколо Президента «яструбів», він дотримується політики «голуба», сумлінно виконуючи одну з основних обіцянок: згуртувати навколо важливих для України рішень політичні еліти, щоб припинити політику внутрішнього розбрату.

Будучи особисто знайомим майже з усіма представниками «політичних еліт» держави, наразі я глибоко переконаний, що навряд чи хтось краще за чинного Президента впорався би з нинішньою ситуацією в країні. Петро Порошенко перебуває у надзвичайно складному становищі, – одночасне переформатування політичних еліт, спроба зцементувати суспільство та війна з другою по військовому потенціалу країною в світі. Некоректно було б критикувати політику Гаранта до завершення бойових дій на Сході, бо те, що ми бачимо – вершина айсбергу, мала частина того, що насправді відбувається.

За 100 днів Президенту вдалося ефективно попрацювати на міжнародній арені – нарешті, довгі коливання наших західних партнерів та одвічна «стурбованість» європейських друзів перетворилася на реальні санкції.

Успіхи Президента Порошенка стосуються здебільшого міжнародної сфери – налагодження міжнародного діалогу з ЄС, НАТО і США, підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом та її історична одночасна ратифікація Верховною Радою України та Європейським парламентом.

Щодо розкритикованого опонентами Президента відкладення імплементації Угоди про асоціацію Україна-ЄС у частині зони вільної торгівлі, яка відстрочена до 31 грудня 2015, то цей крок є не поступкою Росії, а шансом для України не змарнувати цей рік та адаптуватись до нових, далеко непростих умов. Життєво вожливим є і налагоджена співпраця з Міжнародним валютним фондом, яка продовжується на надзвичайно вигідних для України умовах.

На сьогоднішній день Україна має безпрецедентні стосунки з НАТО. Від цієї потужної організації вже отримано згоду на створення чотирьох трастів, з яких буде купуватися озброєння для української армії. Розпочато реформу армії, програму переозброєння, виділено на це кошти. Крім того, Комітет з зовнішніх справ Сенату США на засіданні 18 вересня схвалив законопроект про надання Україні озброєння на суму в $350 млн. та законопроект «Акт підтримки свободи в Україні 2014», що передбачає особливий статус держави на рівні співпраці з США.

Це був короткий аналіз перших 100 днів Президента Петра Порошенка. Наступні 100 днів обіцяють бути не менш напруженими – обрання нового складу Верховної Ради, формування парламентської більшості та уряду (а від взаємодії майбутнього Кабінету міністрів, депутатського корпусу та Президента в найближчі роки залежатиме ой як багато), початок опалювального сезону…

На відкритті 11-ї щорічної зустрічі Ялтинської європейської стратегії (YES) Президент сказав таке: «Тільки тепер ми зрозуміли, наскільки важлива безпека, і я пишаюся тим, що всі наші європейські, атлантичні партнери розуміють, що сьогодні йде боротьба не тільки за територіальну цілісність і незалежність України, а й за всесвітню безпеку. І це показує необхідність створення нової стратегії безпеки. Ми проведемо реформи, змінюючи країну. Ми будемо міняти Україну, маючи дуже важливу перспективу членства в Європейському Союзі. І я переконаний, що в майбутньому у нас буде можливість повернути Ялтинську конференцію туди, де вона завжди була».

Що можна додати? Велика країна – велика робота. Слава Україні!

На мою думку в часи, коли країна є суцільною раною, коли руйнуються роками усталені кордони та відносини між братніми народами, коли дідусеве та бабусине «Лише б не було війни…» стає дитячою згадкою, потрібно зробити навіть неможливе, тільки щоб не чути з новин: «В зоні АТО за добу загинуло та поранено…». Якщо перша спроба перемир’я вилилася в продовження АТО, то прийняття закону про особливий статус окремих районів Донбасу, на мою думку, є стратегічним та далекоглядним кроком. Він, перш за все, декларує всьому світові щире бажання та готовність України до миру та врегулювання ситуації на Донбасі. Можливо, це тактичний крок назад, але тепер ми маємо моральне право чекати на відповідні кроки назустріч. Слід розуміти, що Україна несе не тільки внутрішню, але й зовнішньополітичну відповідальність, адже, згаданий закон є наслідком Мінських угод, укладених під тиском прямої військової загрози Кремля. Конфлікт на Донбасі, на мою думку, не просто затяжний, – він потребуватиме багатоетапних дій, починаючи від економічних питань відбудови інфраструктури регіону до питань «українського інформаційного миру» всупереч «російській інформаційній війні». Плани АТО, військові дії мають плануватись та здійснюватись разом з мирними заходами, які будуть спрямовані на відновлення органів влади та правопорядку у кожному із населених пунктів Донецької та Луганської області. Ніякі закони не зможуть розв’язати психологічного конфлікту, який ми, українці, маємо вирішувати самостійно на нашій українській землі. Передумовою для цього може стати лише одне – виведення російських регулярних військ з території України та закриття тієї частини кордону, через який до нас проникають та «блукають» найманці, зброя тощо.

Ніколи ще за 23 роки наш народ не платив таку високу ціну за свою незалежність. Навіть не ціну – жертву… Бо немає ціни життю героїв, розпачу матерів, тремтячому страху та сльозам дітей…

Із тисяч народів і народностей світу менше 200 виросли в нації – створили свої держави й домоглися визнання світової спільноти, серед них – Україна. Ми маємо Божу милість, людське право та унікальні природні багатства бути незалежними.

Українці не раз здобували та втрачали державність, тисячоліттями боролись за право бути господарем на своїй землі, здобували власну історію – правду нашого народу з величчю імен, гіркотою поразок, благословенням перемог.

На історичному шляху України були могутня Київська держава Володимира Великого та Ярослава Мудрого, руйнування золотоглавого Києва та битва під Берестечком, підступне знищення першої християнської республіки в Європі – Січової Запорізької, відчайдушний порив до свободи часів будівничого й політика, відданого ідеї незалежності Івана Мазепи, великий і трагічний Богдан Хмельницький та творець першої української Конституції Пилип Орлик, Валуєвський циркуляр про заборону української мови і започаткування власної державності в Українській Народній Республіці, голодомор тридцять третього і чорнобильська трагедія.

Наша земля подарувала світові великих провідників національної української ідеї – Тараса Шевченка, Григорія Сковороду, Лесю Українку, Миколу Костомарова, Маркіяна Шашкевича, Івана Франка, Михайла Драгоманова.

Згадаймо та віддамо шану Михайлу Грушевському, Степану Бандері, Андрію Шептицькому, Василю Стусу, Роману Шухевичу, В’ячеславу Чорноволу.

Схилимо голови перед «Небесними сотнями», яких, і це жахливо, з кожним днем, кожною годиною стає все більше… Ціна української Незалежності – долі, імена, мрії, очі, обірване майбутнє наших Героїв.

Ми пройшли через Революцію Гідності, яка словосполучення «національна ідея» перетворила у сенс життя і місію української нації. Ми прагнемо сильної держави, яка має бути кращою серед рівних і рівною серед гідних. Ми маємо єдиний вихід – об’єднатись. Інакше всі жертви заради України не матимуть сенсу. Об’єднаймось та прочитаємо разом народну українську молитву:

Боже, вислухай благання:
Нищить недоля наш край.
В єдності — сила народу!
Боже, нам єдність подай.

Не маю більше слів для привітання з Днем Незалежності, бо сьогоднішня біда сковує доречні слова, але маю безмежну гордість, що є частиною великого серця українського народу, серця, яке, я вірю, битиметься, доки існує світ.

Згадаємо.

24 серпня 1991 р. Верховна Рада України прийняла — Акт Проголошення Незалежності України.
У ньому зазначалося:

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом OOH та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави — України. Територія України є неподільною і недоторканою. Віднині на території України мають чинність винятково Конституція і закони України.

На геополітичній карті світу постала нова самостійна держава — Україна.

© 2010 Кредісов Вячеслав Анатолійович Interesnye Story WordPress theme by e-marketing
Вячеслав Кредисов на Facebook, Биография Кредисова на сайте "Відкрита Україна". Кредисов Вячеслав, голова правління всеукраїнського об'єднання підприємців <<Нова формація>>. Вячеслав Кредісов: "Не виключаю балотування в одному із округів Прикарпаття", газета "Вікна". Хто є хто на мажоритарці: Долинський виборчий округ, стрімко набирає обороти В'ячеслав Кредісов, "Політико-правовий портал Прикарпаття". В'ячеслав Кредісов: <<Професія <<підприємець>> стала сьогодні не модною, бо від тебе всі щось хочуть>>, Радіо "ЕРА-FM". Вячеслав Кредісов, У Калуші презентували проекти реконструкції кінотеатру <<Відродження>>, КалушFM.