Минулого тижня Долинщину з благодійним візитом на шевченківські дні відвідав сам голова благодійного фонду Вячеслава Кредісова – Вячеслав Кредісов.
Разом з представниками районної влади, політичних партій, громадських організацій, інтелігенцією краю під звуки муніципального оркестру Вячеслав Кредісов пройшовся святковою ходою в колоні до пам»ятника пророку Тарасу Шевченку, який височіє в парку біля міського озера в оточенні шумливих беріз.
Невмирущий «Заповіт» об»єднав усю Долинщину в пошані генія великого Кобзаря. Тому в цей день у кожному куточку району, сільських радах, клубах культури відбувалися творчі тематичні вечори, святкування. Українського пророка вшанували й у Вигоді, куди на свято до Будинку культури запросили Вячеслава Кредісова. У програмі концерту в цей день звучали вірші Тараса Шевченка, пісні на його слова, а також пісні сучасних поетів про нього, про Україну, про рідну мову. Все це зачаровувало гостя істиною шевченківського духу. Він навіть прочитав зі сцени декілька рядків із «Заповіту» А також привітав вигодян із святом та вручив подарунок – ноутбук для Будинку культури.
– Я, направду, вражений таким пошануванням в цьому краї великого пророка Тараса Шевченка. І такою кількістю людей на заходах з нагоди цього свята. Як на мене, спілкування з Тарасом Шевченком потребує щирості, й всі відзначення та святкування його Днів мають право на життя лишень на цій основі. Як приємно налаштовуватися на тиху розмову з поетом, на співдумання з ним, на співрозуміння того, що йому боліло. Шевченкові ж найбільше боліла Україна. Серед того, що він устиг сказати, є чимало таких слів, які стосуються сьогодення. Він не раз апелював до тих, хто мав би бути українською елітою, а ставав «рабом і підніжком». Це вічна наша проблема — «еліта», яка нерідко виявляється продажною, жадібною, цинічною…Я вперше відчув саме на цій галицькій землі щире пошанування генія. У його слові живе могутній дух сплюндрованої, але незнищенної України, Холодного Яру, предків, чиїми кістками вимощено многотрудний український шлях… Як відомо, тих, хто 22 травня приходив до пам’ятника Тарасові Шевченку в Києві, заарештовували, відраховували з університетів, переслідували. Влада не хотіла, щоб українці — не дай Бог — почувалися українцями, – говорив на завершення Вячеслав Кредісов після всіх відвіданих заходів духовно вражений.
