Так сталось, що моя професійна діяльність перетинається з проблемами та перспективами малого та середнього бізнесу (МСП), а Доля й Кохання тісно пов’язали мене з малими та середніми містами України…
Державні містобудівні норми України ДБН визначають: чисельність населення малих міст – менше 50 тис. осіб, середніх – 50-250 тис. осіб. Але це лише сухі цифри… Насправді ж у цих містах та об’єднаних територіальних громадах мешкає більше половини населення країни, з ними пов’язане життя понад 20 мільйонів наших співвітчизників, тому вони є реальними індикаторами стану держави.
Тож, проаналізуємо коротко міжнародний досвід та вітчизняний стан справ в цьому питанні.
МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД
Досвід США і Великобританії показує, що у містах з населенням 50-150 тисяч осіб витрати на одного жителя є мінімальними, в той час, як у великому мегаполісі ці витрати різко збільшуються. Цей факт завжди стимулював уряди більше приділяти уваги малим і середнім містам, особливо у відсталих і депресивних районах.
У США, наприклад, створюються так звані міста-поля (The Urban Field) – результат злиття великого міста з прилеглими до нього малими містами з метою поступового зменшення ролі міського Центру.
В Японії невеликим містам уряд надає кредитні та податкові пільги. Розвиток малих/середніх міст визнається найважливішим засобом боротьби зі стихійною міграцією населення та зростанням мегаполісів.
У Канаді місцева влада включена у забезпечення інфраструктури, програми відродження та оновлення цієї категорії міст, несе відповідальність за облаштування земельних ділянок для розвитку приватних ініціатив.
У багатьох країнах (Великобританія, Франція, Японія, США…) ще минулого століття було прийнято довгострокові програми розвитку (на 20-30 років) найбільш відсталих територій, які фінансуються значною мірою за рахунок державних коштів.
Британський досвід місцевого самоврядування малих міст може бути особливо корисним для України: з початку 1980-х рр. програми їх розвитку чітко спрямовано в бік залучення та активізації діяльності приватного капіталу, якому надаються різні пільги, включаючи податкові, в обмін на участь в економіко-соціальному розвитку міста.
У Франції для стимулювання розвитку малих/середніх міст широко використовується система пільгового оподаткування. Наприклад, на перші два роки будівництва, реконструкції, перепланування тощо будівельні компанії-інвестори повністю звільняються від податків…
А що ж у нас, в Україні? Щодо цього – наступний мій пост:)