Минулої неділі лемки селища Брошнів зібралися у приміщенні Будинку культури з нагоди урочистостей традиційного свята Пущення, що припадає на м’ясопустну неділю і сповіщає про те, що настав час підготувати свої душі до Великого Посту, який передує Великодню.
Розпочав свято вітальним словом голова регіональної лемківської спілки «Бескидське земляцтво» Юрій Марканич:
— Ще б пак! Вміють лемки забавлятися, бо прийде час Посту і про забави, танці та щедрі м`ясні наїдки треба буде забути. А ще — обов`язково необхідно відпустити із серця образи на когось, пробачити його провину і самому зуміти перепросити за вчинки, скоєні гріховно — вільно і невільно.
Привітав усіх присутніх й селищний голова Брошнева – Осади Іван Шикиринець. Варто сказати, що свято вийшло далеко за межі селища. Сюди приїхав священик із Польщі , який частував усіх привезеними гостинцями, радник єпископа, парох УГКЦ Серця Ісуса і Серця Марії з Долини отець Вітольд Левицький , який зачарував прекрасним співом та голосом громаду. Та шанованим і бажаним став колишній заступник міністра оборони України, заслужений економіст України, доктор економічних наук, голова Благодійного фонду Вячеслав Кредісов.
Зала полонилася художніми номерами за участі місцевих народних аматорських колективів лемківської пісні. Веселилися і розважалися усі. Милуючись оптимізмом, енергією лемків, мою увагу привернула жінка у національному вбранні, яка чимало цікавого розповіла із традицій цього народу, що було цікаво і Вячеславу Кредісову.
— Мені якось сказали, що основною стравою лемків були вареники, але це — неправда. Вареники лемки не давали на жодне свято. І не тому, що борошна не було, ні, не було традиції. Брали, як і зараз, пшеницю і везли до млина, де вимінювали на муку. Пам`ятаю, мій батько віз пшеницю двічі на рік: на Пасху і Різдво. З цієї муки пекли „цястка» (тістечка). А от вареники — цей звичай був Галичини та Східної України, — зазначила пані Марія. — А у нас, лемків, якщо люди були багаті, то робили курячий росіл з домашнім дрібнонарізаним вермішелем та холодець, але останній не мав бути зібраним, як то зараз роблять, а навпаки – дуже жирним.
— А які традиційні страви готували лемки до Пущення?
— Основною стравою були „бараболі» в хустині, які називали „обар`яні». Варили картоплю в лушпинні, потім чистили, заливали олією і запихали в гарячу піч. Відтак накладали в глиняні миски і їли разом з салатом з капусти. Адже лемки були сильними „капустниками» і їли дуже багато капусти. А також лемки любили налисники з сиром. Вина домашнього не робили, а варили узвар – грушки, яблука, сливи відварювали. Жінки пили узвар, а хлопці — пиво. Пили з одного келиха: хтось вставав, говорив свою промову, випив поставив, а тоді черга другого.
Вячеслав Кредісов цього тижня відвідав чимало громад бойківського краю. Але як він сказав, лемки — народ завзятий.
— Визнаю мають вони потужний внутрішній заряд енергії, що не піддається жодним життєвим випробуванням, — зазначив шановний гість. — Мене вразило, як вони з болем у серці відгукуються і досі про сумну сторінку своєї історії, коли змушені були залишити свій край. Хто не пам’ятає свого минулого, той не має майбутнього. Лемки — патріоти. Бажаю, щоб вони частіше могли бувати на етнічних своїх землях, де подих –— щемливо-терпкий, який зберігати вам навіки, — зазначив Вячеслав Кредісов.
І з нагоди свята, як справжній гість, керівник Благодійного фонду Кредісова подарував громаді села мультимедійний телевізор.