Західні експерти попереджають, що золотовалютні резерви України перебувають на критичній межі у 22,7 мільярда доларів і скоро не зможуть покривати об’єм імпорту, що означає небезпеку дефолту. Економічна криза, припускають, можлива вже восени цього року.
Тому перед Україною стоїть стара вже дилема – чи ж далі брати гроші в борг під все вищий відсоток, чи ж проводити такі важкі і непопулярні реформи.
А тому, яка дійсно, з погляду зору вас як фахівця, зараз ситуація в українській економіці? Наскільки загрозливими є такі прогнози? І що потрібно робити, щоб уникнути можливої кризи?
Почну з анекдоту:
– Дефолт – це коли грошей немає?
– Дефолт, це коли гроші були. Коли їх немає – це звичайне життя.
А якщо коротко і серйозно, то в Україні є три речі, які обговорюються і до яких готуються із завидною регулярністю – кінець світу, вибори та дефолт.
Черговий кінець світу 2012 поки що відклався, Центральна виборча комісія вже просить передбачити у проекті держбюджету на 2014 рік 42,7 мільйона гривень на проведення повторних та проміжних виборів народних депутатів, а також позачергових місцевих виборів, у 2015-му році – вибори Президента України, а якщо в пошуковій системі ви наберете словосполучення «Україна дефолт», побачите поруч перелік останніх років.
Брати вчергове гроші в борг, на мою думку, – остання справа, бо відомо, що зичиш чужі гроші, а віддавати маєш свої.
Що стосується рекомендацій по виходу із кризи. Вони прості та підкріплені моїм досвідом життя на Прикарпатті. На цій Богом обласканій землі є все, крім грошей. Тобто вони теж є, але основна їх маса – гроші наших заробітчан, які змушені працювати не в рідній країні. Впевнений, що практично кожен з цих людей повернеться на батьківщину, якщо в декілька разів збільшиться кількість товаровиробників у сфері сільського господарства, промислового виробництва, будівництва. Саме ці галузі мають створювати валовий національний продукт та потенціал для покриття об’єму імпорту і, як наслідок, збільшувати золотовалютний резерв держави. Чому це не відбувається? Не вдаватимусь у аналіз популярних та непопулярних реформ, які пропонуються часто «для замилювання ока». Щоб отримати, потрібно вкласти. Саме «вкласти», а не «вкрасти»! Великий капітал має вкладати гроші та відроджувати свою промисловість, а не виводити шалені прибутки в офшорні зони. Потрібна політична воля можновладців, щоб зважитись жити не сьогоднішнім днем, а перспективою.