Нещодавнє підписання Петром Порошенком економічної частину Угоди про Асоціацію з ЄС відкриває не лише нові можливості, але й підстерігає небезпечними викликами як для України, так і для Прикарпаття зокрема Пришвидшене наближення до Європейського Союзу вимагатиме цілковитого перезавантаження економіки. Доктор економічних наук В’ячеслав Кредісов поділився своїми прогнозами щодо нової європейської України.
Коли ми зможемо відчути результати від підписання Угоди з ЄС і якими вони можуть бути?
Почнемо взагалі з того, що таке інтеграція? Це поєднання, взаємопроникнення.
Шлях до Європи дуже тернистий. Одного бажання замало. Потрібно вирішити багато проблем, однією з яких є обєднання Українського народу. Україна, перш за все, має самоінтегруватись. Бо інтегруватись в якомусь іншому напрямку може лише єдине ціле, частинами такий процес не відбудеться. Можу порівняти з фізичним процесом змішування речовин – повноцінно і рівномірно змішуються лише речовини з однаковою щільністю. Ми всередині нашої країни маємо стати однаково щільними. Євроінтеграція має бути корисною, зрозумілою і перспективною для всіх регіонів. Не можна ігнорувати необхідність внесення змін до Конституції, які передбачать децентралізацію влади, зокрема щодо делегування частини президентських повноважень територіальним громадам, перерозподіл бюджетних потоків на користь регіонів тощо.
Що робить державу Державою? Перш за все – забезпечення захисту та погодження групових, загальносуспільних та індивідуальних інтересів за допомогою Права на певній території. Слоган «Єдина країна», на мою думку, став передумовою для створення національної ідеї, яка може звучати для України, наприклад – Рівна серед кращих, чи Гідна серед рівних. Але вона має об’єднати націю.
Зважаючи на кількість зусиль, які доклали українці, щоб підписати даний документ, можна з впевненістю сказати, що день підписання Україною Угоди про Асоціацію з ЄС може стати для українців другим по важливості після Дня Незалежності. Даним документом українці чітко показали всьому світу, що ми обрали вектор руху в Європу.
Не потрібно очікувати, що вже завтра чи через декілька місяців ми отримаємо результати. Мені довелось побувати в країнах, що входять до складу ЄС. Зауважу, що в жодній з цих країн я не бачив тенденції до зниження рівня економіки, а навпаки тільки зростання ВВП. Стабільність і зростання сприяють пожвавленню бізнесу, притоку нових інвестицій, що в свою чергу веде до створення нових робочих місць, покращення соціального забезпечення населення. Як правило на протязі перших 5-ти років є можливість відчути перші результати. А так званий перехідний період триває до 10-ти років. Всі інше питання Євроінтеграції – чисто технологічні, вірю, що вистачить знань та досвіду вітчизняних фахівців для їх вирішення, хоча потрібно розуміти, що чимало непростих років праці пройде.
Протягом 10 років українська економіка має бути вже цілковито адаптована до європейських стандартів. Що буде найважче для України?
Боротьба з корупцією. Саме вона є основною перепусткою до ЄС. Особисто моє ставлення до ситуації в державі, яка викликала, не побоюсь цих слів, революційні перетурбації, збігається з загальним – «Дістало!». Можу довго розповідати про свій «багатий» і часто неконструктивний досвід спілкування з представниками правоохоронних органів, судової системи, адміністративних ланок… Але мій власний досвід навряд чи сильно відрізняється від аналогічного досвіду будь-якого українця. Ми так багато говоримо про корупцію, що навіть призвичаїлись до того, що це явище було, є та буде, що воно – невід’ємна частина нашої ментальності. Як Голова Правління об’єднання підприємців «Нова Формація» багато років вже говорю про необхідність не лише адміністративної, але й кримінальної відповідальності для посадових осіб за зловживання службовим становищем!Також варто створити особливий орган нагляду за корупцією. Свого часу, щоб подолати масову корупцію у Польщі, сформували Центральне антикорупційне бюро, яке наділили значними повноваженнями. Для перевірки владних і бізнес-структур використовували різні методи: від прослуховування телефонів до здійснення провокацій. І саме ця реформа зрештою дала результат. На сьогодні з’явилась надія, що щось зміниться на краще. Найближчим часом має вступити в дію закон України про Антикорупційне бюро, що зробить більш відкритою та прозорою боротьбу з корупцією та запустить систему державного управління на нових європейських принципах і правилах.
Однак очищення від корупції бюрократичного апарату й політичної еліти має відбуватися комплексно. Найперше – тендерна реформа. Саме в тендерній політиці, як правило, зосереджені основні корупційні схеми. Нинішнє завдання мінімум – хоча б зменшити «відкати». Окрім цього негайно потрібно запровадити тендери тільки в електронній формі, а також слідкувати, щоб критерії для вибору претендентів не писалися під конкретну компанію.
Особливу увагу потрібно приділити створенню сприятливого інвестиційного клімату, дозволить залучити значні іноземні вливання.
Важлива і цілковита деполітизація правоохоронної системи. Можна розглянути сценарій, який бувший Президент Грузії Михаїл Саакашвілі реалізував після Трояндової революції у 2003 році. Тоді у державній владі відбулася тотальна кадрова чистка. Нові кадри змушені були пройти спеціальні тести, на основі яких оцінювали їхню придатність до роботи на тій чи іншій посаді. Істотне підвищення зарплат нейтралізувало хабарництво. Бюджет частково наповнили за рахунок капіталів економічних злочинців.
Хоча цей сценарій не може бути цілковито реалізований в Україні, адже наша держава значно більша за Грузію.
Однією з основних причин корумпованості українського політикуму є тісний взаємозв’язок економіки й політики. Як наслідок, маємо постійне лобіювання чиїхось інтересів у різних галузях, прийняття безглуздих законів тощо. У Європі цього уникають простою процедурою: особа, що претендує на високу державну посаду, подає декларацію про конфлікт інтересів, де вказує, чи володіє вона або її родичі певним бізнесом. Як показує практика, це майже унеможливлює участь чиновників у будь-яких злочинних схемах.
Які галузі нашої економіки найпершими відчують позитив від підписання Угоди, а яким на Вашу думку потрібно «підтягнути» свій рівень до європейського, щоб бути конкурентноспроможними?
На мою думку великі преференції може отримати сільське господарство, щоб запобігти проблем. Адже в Європі ця галузь завжди дотувалася великими фінансовими потоками, відповідно імпортні молочні продукти будуть значно дешевшими в Україні, ніж національні. Навіть у Європі вже було чимало випадків, коли національні виробники молочної продукції активно протестували проти завезення аналогічних товарів з-за кордону. Наприклад, польські «молочники» на знак протесту виливали молоко на центральній площі Варшави.
Думаю перспективу отримає все, що пов’язано з сферою послуг, тобто це ті напрямки, які відносяться до малого та середнього бізнесу, який є пріоритетним для формування Європейської економіки.
Як підприємець, бачу певні далекоглядні кроки від керівництва держави. Так, нещодавно було підписано закон, що скасовує 113 дозвільних документів для бізнесу. Відміна печаток – крок в тому ж напрямку. Знаковим стало підписання 12 травня 2014 року меморандуму про взаєморозуміння для української антикорупційної ініціативи між Урядом України та Європейським банком реконструкції та розвитку, що передбачає створення інституції бізнес-омбудсмена. Для бізнесу це означає, що з’явиться незалежна людина, яка має право публічно звернутися до Уряду у випадку встановлення фактів корупції на митниці, в податковій, в органах державної влади, яка чітко говоритиме, як їх подолати на законодавчому та нормативно-правому рівні. Створення інституції бізнес-омбудсмена додасть ЄБРР та іншим іноземним інвесторам впевненість у тому, що вкладені ними в економіку України кошти будуть використані прозоро. Бізнес-омбудсмен обиратиметься шляхом консенсусу між профільними бізнес-асоціаціями, що працюють в Україні і Урядом. До речі, ЄБРР з початку поточного року вже вклав в економіку України близько EUR400 млн. і готовий вкладати як мінімум EUR1 млрд щорічно, якщо Уряд продовжить антикорупційну політику.
У країнах з розвиненою ринковою економікою середній і малий бізнес вже давно є вагомою складовою регіонального та центрального бюджетів. В Євросоюзі працює більше 20 млн підприємств мсп, які забезпечують 58,7% доданої вартості, 57,4% загального грошового обігу та 70% зайнятості в приватному секторі. Доля мсп у ВВП України – 15%. Для порівняння – у Євросоюзі – 65%, в США та Японії – по 52%, Китай – 60%, а у Польщі, яка двадцять років назад була чи не в гіршому економічному становищі, ніж Україна – 47%. Уряди цих країн йдуть різними шляхами, але в основі лежить економічна доцільність. Наприклад, в Китаї для малого бізнесу ввели податкові пільги, заморозивши ПДВ та податок з обігу на підприємства, чий щомісячний обсяг продажів не перевищує $3,3тис., а таких підприємств 6 млн.!
У США на мсп припадає 99,7% всіх працедавців. В Бразилії 90% всіх легальних компаній країни припадає саме на малий бізнес
А в Україні рівень податкового навантаження найвищий серед пострадянських країн!
Хочеться дуже, щоб не було, як в тому анекдоті – «Допоможу зробити з великого бізнесу малий…»
Подолання факторів, стримуючих розвиток підприємництва можливе шляхом реалізації нової державної стратегії розвитку бізнесу в Україні, зокрема в рамках Загальнодержавної програми розвитку малого і середнього підприємництва на 2014-2024 роки, яка направлена на створення сприятливих умов діяльності МСП, підтримки та його розвитку на основі впровадження інноваційних технологій, інструментів кооперування суб’єктів малого, середнього та великого бізнесу.
Малий та середній бізнес в змозі стати з колін, якщо йому «відкрити кисень» в законодавчому полі, який був перекритий. Якщо ми знищимо дрібних підприємців, ми зруйнуємо фундамент бюджетоутворення. Аби цього не допустити, нова влада має чітко заявити: «Ми не можемо вам допомогти, але обіцяємо не заважати». Це буде чіткий імпульс для розвитку малого та середнього бізнесу.
Найбільші проблеми, на мою думку, треба очікувати в машинобудуванні, в хімічній галузі, в гірничо-видобувній, харчовій. Разом із підписанням Угоди ми визнаємо всі правила і стандарти за якими живе і працює Європа, отже ми будемо змушені допрацьовувати наше законодавство і узгоджувати його з європейськими вимогами.
Що думаєте про досвід запрошення європейських фахівців як консультантів?
Це непогана практика. Але рівень їх значимості не треба перевищувати. Варто чітко розуміти, що ніхто не прийде і не скаже, як треба жити. Ми самі маємо це усвідомити. Урядовці з інших країн можуть лише підказати, як у них ця система працює. Однак адаптувати її під Україну можуть тільки самі українці. Тому очікувати, що якийсь іноземний управлінець чи професор зробить тут диво безглуздо, адже він не знає української ментальності.
Які ризики можна виділити для української економіки?
Ці ризики пов’язані із зоною вільної торгівлі. Спільний з ЄС ринок примусить українські підприємства конкурувати, дотримуючись європейських стандартів якості, котрі дозволять продавати продукцію в цілому світі. Однак європейські виробники так само будуть присутні на українському ринку, що завдасть удару по неконкурентноздатних національних підприємствах. Окрім цього, ЄС визначає оптимальну спеціалізацію виробництва для кожної країни, тобто держава скорочує або взагалі відмовляється від збиткових для неї галузей, які досі штучно підтримувалися в парникових умовах. Натомість країні пропонують різні компенсаторні механізми.
В Україні постраждає вугільна і металургійна промисловості. Чимало нерентабельних шахт влада протягом довгого часу дотувала з бюджету, аби не запроваджувати непопулярні реформи. Їх доведеться закрити. Але це не означає, що нові шахти зовсім не будуть будувати. Єврофонди інвестуватимуть і в їхню модернізацію.
Чого варто остерігатися бізнесу на Прикарпатті?
Не секрет, що Європа приділяє велику увагу екології. Як правило шкідливі виробництва європейські виробники намагаються переносити в не дуже розвинуті країни, а оскільки Україна входить сьогодні в європейський простір, то будемо сподіватися на допомогу у вирішенні наших екологічних питань і шкідливих виробництв.
Але загалом прикарпатці особливих негативних змін не відчують. Хоче також не варто й очікувати дива, що ми відразу житимемо, як у Німеччині чи Швейцарії. Інтегрування в ЄС потребує чимало непопулярних, навіть шокових, реформ. Переважна частина капіталу і доходів у нашій державі перебувають у тіні. А Європа – це не щедрий чарівник, вона ретельно рахує гроші. Кожен євроцент перевіряється, викриття корупційних схем призводить до неприємних наслідків та резонансу. На запровадження радикальних реформ в Україні, які б стали фундаментом для легкого входження в євроспільноту й отримання більших вигод, потрібен тривалий період.
Ваші очікування від новообраного Президента України?
Щодо особи Гаранта, для мене це дуже прості людські критерії – любов до землі, на якій ти народився, готовність будь-якої миті «положити душу й тіло» за її свободу, бажання та вміння вдосконалювати свою країну, вміти слухати людей та давати їм такі відповіді, які хотів би почути сам… Лідер такої великої за населенням та культурою країни повинен мати політичну волю, в т.ч. для ухвалення непопулярних рішень. Обов’язковим є готовність відмовитись від приватних інтересів, бізнесових амбіцій та присвятити себе професіональній політиці. І, звичайно, Президент України має бути особистістю, яка зможе об’єднати країну. А для цього «потрібна сила змінити те, що зможеш змінити, душевний спокій прийняти те, що не можеш змінити і мудрість відрізнити перше від другого…». Як на мене, Петро Олексійович Порошенко, вже зараз робить сміливі та далекоглядні кроки, які викликають повагу та віру у велике майбутнє Держави Україна.